Львівський окружний адміністративний суд 15 січня не скасував містобудівні умови та обмеження, видані ТОВ «Імперіал Град». Йдеться про будівництво багатоповерхівки в районі Під Голоском.

Позов про скасування містобудівних подало ОСББ «Малоголосківська 8д», яке вже два роки судиться з Львівською міською радою проти забудови цієї ділянки. Раніше ОСББ скасувало в судах детальний план території, завдяки якому фірма й отримала містобудівні умови.

На думку мешканців, містобудівні умови та обмеження, які були видані виконавчим комітетом ЛМР фірмі «Імперіал Град», є незаконними. Їх видали, враховуючи, що ділянка майбутнього будівництва належить до багатоповерхової забудови, однак це не так. Згідно із зонінгом, це територія садибної забудови. Також мешканці зазначили, що таке будівництво порушує будівельні норми та загрожує життю, адже в районі Під Голоском немає відповідної інфраструктури для таких робіт.

Місце будівництва (карта Google)

Виконавчий комітет Львівської міської ради проти позову мешканців заперечив. Основним аргументом було те, що містобудівні умови та обмеження видали фірмі «Імперіал Град», тому ОСББ не є учасником правовідносин. А своїм рішенням про видачу містобудівних умов та обмежень виконком не порушує прав мешканців.

Забудовник цієї ділянки «Імперіал Град» заявив, що ОСББ не навело аргументів про наслідки рішення виконкому. Крім того, воно не є власником ділянки, на якій зводять будівлю, а припущення про невідповідність будівельним нормам чи загрози життю є голослівними та ніяк не підтвердженими.

В результаті суддя Зоряна Лунь відхилила позов мешканців. На її думку, виконавчий комітет не мав підстав відмовити фірмі у видачі містобудівних умов та обмежень, адже на той момент детальний план території був чинним.

Також суддя погодилася, що містобудівні умови стосувалися тільки фірми «Імперіал Град», відтак оскаржуване рішення не породжує жодних прав та обов’язків для ОСББ, яке не навело обґрунтованих мотивів, як саме рішення виконкому порушує їхні права.

ОСББ подало апеляційну скаргу на рішення, однак суд залишив її без руху.

Фірма «Імперіал Град» отримала містобудівні умови та обмеження у серпні 2018 року. Їй дозволили будувати багатоповерхівку висотою 40 метрів в урочищі «Голоско». Самі ж містобудівні видали на основі детального плану території, яким міська рада змінила садибну зону на територію багатоповерхівок.

Проти такої зміни виступили мешканці цього району ОСББ «Малоголосківська 8д», які подали в суд на виконавчий комітет. У жовтні 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував цей детальний план. Наразі він є нечинним, однак міська рада планує виграти справу в касації.

Детальний план району Під Голоском затвердили ще у 2013 році. Через три роки до нього почали вносити зміни, якими зазвичай перетворювали садибні території на зони для багатоповерхового будівництва.

Нагадаємо, що фірма «Імперіал Град» належить львів’янину Андрію Мазуру. Він протягом 2016-2019 років був директором компанії «МС Імперіал». Це підприємство побудувало житловий комплекс «Хмельницький парк» на самовільно захопленій ділянці (вул. Богдана Хмельницького, 230а). У 2017 році суд дозволив Львівській міській раді та забудовнику укласти мирову угоду та узаконити будівництво. Згідно з нею, компанія зобов’язалася передати міській раді 39 квартир.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду зменшила розмір застави для гендиректора «Галсільлісу» Володимира Мельника із 1,051 млн грн до 336,32 тис. грн. Відповідну ухвалу суду оприлюднили в реєстрі судових рішень 24 січня.

Керівника Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» затримали 13 січня за отримання хабара від керівника Яворівського дочірнього підприємства «Галсільлісу».

Як повідомляла Прокуратура Львівської області, щомісяця керівники дочірніх підприємств повинні були збирати приблизно 30-40 тис. грн і передавати ці гроші гендиректорові «Галсільлісу». Мельник, за версією слідства, застосовував такий розрахунок: від 1 до 1,5 долара за кубометр реалізованого підприємством товару. Його затримали під час отримання 17,8 тис. грн та 300 доларів, які були частиною чергового щомісячного «траншу».

Загалом, за даними УСБУ у Львівській області, протягом минулого року керівник «Галсільлісу» отримав таким чином приблизно 5 млн грн.

Із інформації в реєстрі судових рішень «Наші гроші. Львів» дізналися, що Володимира Мельника  затримали не під час отримання коштів із рук в руки. Після розмови в службовому кабінеті гендиректора керівник Яворівського дочірнього підприємства поклав гроші до службового автомобіля «Галсільлісу» «Nissan X-Trail», яким користується Мельник. Пізніше гендиректор заявив, що це не його гроші та їх походження йому невідоме.

Фото Прокуратури Львівської області

15 січня суд призначив Володимиру Мельнику запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів із можливістю внесення 1,051 млн грн застави. Керівнику Яворівського дочірнього підприємства розмір застави визначили значно менший – понад 168 тис. грн.

Однак в апеляційному суді Мельнику судді зменшили розмір застави до 336,32 тис. грн. Повний текст ухвали ще не опублікований, тому причини такого рішення невідомі. Підозрюваний також зобов’язаний, здати закордонні паспорти, не спілкуватись із слідками у справі та не відлучатися із села Заплатин Стрийського району без дозволу слідчих. У цьому селі йому належить будинок площею 254 кв. м.

Виконувачем обов’язків гендиректора «Галсільлісу» із 15 січня є Ігор Тренич, який є перший заступником Володимира Мельника.

У якості заробітної плати у 2018 році Володимир Мельник задекларував понад 290 тис. грн, а його дружина – ще 91 тис. грн. Він володіє підприємством «Гарант», основним видом діяльності якого є «лісопильне та стругальне виробництво».

Депутати Брюховицької селищної ради безкоштовно надали у власність ділянку площею 0,0146 га колишній дружині Василя Пісного Ользі Костик. За таке рішення під час засідання сесії 23 січня проголосувало двадцять депутатів селищної ради. Рішення підтримав також селищний голова Володимир Доманський.

Нова ділянка Ольги Костик (фото із Facebook-сторінки котеджного містечка)

Ольга Костик отримала ділянку на вулиці Пляжній в Брюховичах для ведення індивідуального садівництва. Ця земля розташована впритул до ділянок, де Ольга Костик збудувала 24 котеджі на місці свого готельно-ресторанного комплексу «Колиба».

Хто голосував за виділення ділянки Ользі Костик (зображення із сайту Брюховицької селищної ради)

Згідно з проєктом детального плану, спочатку вона планувала збудувати три чотирьохповерхові будинки. Однак в результаті збудували 24 котеджі.

Фото із Facebook-сторінки котеджного містечка

Нагадаємо, Ольга Костик є колишньою дружиною Василя Пісного, якого влітку минулого року звільнили з СБУ, де він працював на посаді заступника начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю (управління «К»). До того Пісний був начальником Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВСУ.

Тиждень тому племінницю Пісного Галину Борейко звільнили з посади заступника прокурора Львівської області у зв’язку з неналежним виконанням посадових обов’язків. Перед призначенням на цю посаду вона проходила тестування на іншу, нижчу, посаду, і серед 30 кандидатів посіла 22 місце, набравши лише 98,33 бали, з яких 75 балів за знання законодавства та 23,33 бали за «загальні здібності».

Господарський суд у Львівській області вважає, що ТОВ «Львівкисень» не вступало в змову із «Львівським хімічним заводом» та не спотворювало результати торгів, незважаючи на доказову базу АМКУ про пов’язаність двох організацій та завищення цін на медичний кисень. Цікаво, що звинувачення з хімічного заводу не знято.

23 січня суд оголосив резолютивну частину рішення, за якою частково скасував рішення Антимонопольного комітету України, а саме щодо ТОВ «Львівкисень». Про це повідомила прес-служба Антимонопольного комітету.

АМКУ оштрафував ТОВ «Львівкисень» та ПАТ «Львівський хімічний завод» за змову на торгах ще 28 березня 2019 року. Контролери довели узгоджену поведінку компаній на торгах, а також те, що вони поділили ринок у Львові. За даними АМКУ, дев’ять медичних установ міста на момент проведення торгів були обладнанні киснево-газифікаційними станціями, які є власністю, або передані в оренду ТОВ «Львівкисень». Окрім штрафу, підприємства також позбавили можливості брати участь у відкритих торгах впродовж 3 років.

Серед доказів АМКУ щодо пов’язаності підприємств, зокрема, було те, що «Львівкисень» у документації зазначав, що володіє виробничою дільницею у Львові на вулиці Рахівській, 16. А саме ця адреса є місцем розташування «Львівського хімічного заводу». Крім того, у паспортах якості кисневих балонів в усіх своїх тендерних пропозиціях «Львівкисень» вказує виробником «Львівський хімічний завод». Обидві фірми завіряли документи у одного приватного нотаріуса. А для доставки товару «Львівкисень» використовує машини, які належать хімічному заводу, між ними укладено низку господарських угод.

Крім того, донька директора «Львівського хімічного заводу» – Крістіна Бобришова до 2013 року була однією із засновниць ТОВ «Львівкисень», а протягом 2012-2014 років отримувала дохід від діяльності ТОВ «Львівкисень» і дивіденди від акцій «Львівського хімічного заводу».

Вперше про пов’язаність цих компаній «НГ. Львів» написали ще у 2014 році. Через рік розслідування розпочав Антимонопольний комітет. У 2017 році «Львівський хімічний завод» звернувся до суду з вимогою визнати недійсним розпорядження про початок розгляду справи та взагалі зобов’язати АМКУ закрити справу без прийняття рішення по суті. У грудні 2017 року «Львівський хімічний завод» програв суд, а березні 2018 року – апеляцію. Ще через рік було доведено змову.

Обидві компанії почали оскаржувати рішення АМКУ в суді. Справу «Львівського хімічного заводу» – фіктивного конкурента «Львівкисню», розглянули у жовтні 2019 року, і суд погодився із доводами АМКУ та залишив рішення без змін. На даний момент підприємство оскаржує це рішення у апеляційному суді, розгляд справи триває.

Ті самі докази виявились недостатніми щодо дій «Львівкисню» і суд ухвалив протилежне рішення.

«НГ. Львів» звернулись за коментарем, щоб з’ясувати мотиваційну частину рішення, однак у Господарському суді Львівської області заявили, що після публікації резолютивної частини колегія суддів має право впродовж 10 робочих днів на підготовку повного рішення, а до його оприлюднення не можуть коментувати деталі справи.

Наразі рішення стосовно ТОВ «Львівкисень» не набуло законної сили, оскільки після оприлюднення є право на оскарження впродовж місяця. Начальник першого відділу розслідувань львівського тервідділення АМКУ Сергій Оленюк зазначив, що після оприлюднення повного тексту комітет збирається оскаржити це рішення в апеляційному суді.

ДОВІДКА:

ПАТ «Львівський хімічний завод» та фірма «Львівкисень» є єдиними постачальниками медичного кисню у Львівській та Івано-Франківській областях. Це дозволяє продавати товар медзакладам у 2-3 рази дорожче. Наприклад, середня вартість тисячі кубометрів медичного кисню на початку 2019 року Львівській області становила 20 тис. грн, у Івано-Франківській – 17,9 тис. грн. Для порівняння, у Харківській його ціна – 7,4 тис. грн, а у Вінницькій – 12,8 тис. грн відповідно. Детальніше про це читайте у матеріалі «Дорогий ковток кисню».

Львівська міська рада опублікувала рішення виконкому про внесення змін до містобудівних умов та обмежень на будівництво готелю на вул. Лижв’ярській, 1. Йдеться про майбутній готель депутата Львівської міськради та бізнесмена Григорія Козловського в Парку культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького.

Документ не оприлюднювали два місяці. Тепер ж міський голова Львова Андрій Садовий підписав рішення виконкому, за яке проголосували на засіданні ще 22 листопада.

Основні зміни до містобудівних умов та обмежень, які хотіли внести, стосувалися висоти майбутньої будівлі. Нагадаємо, що спочатку її хотіли збільшити з 34 до 72 метрів. Так було зазначено у проєкті внесення змін, опублікованому напередодні засідання.

Однак вже на самому засіданні управління архітектури та урбаністики представило доопрацьований варіант. Висоту готелю залишили 34 метри, а відсоток забудови зазначили 40%. «Це ідеальне рішення», − прокоментував тоді міський голова Львова Андрій Садовий.

У містобудівні умови та обмеження внесли й інші зміни. Тепер замість апарт-готелю тут зведуть багатофункціональний готельний комплекс з підземною автостоянкою. Перед будівництвом забудовник дослідить територію на захоронення та, якщо потрібно, перепоховає людей. Також тут передбачили будівництво міжконфесійної споруди для вшанування похованих.

Перші містобудівні умови та обмеження на будівництво готелю отримало ТОВ «Апартготель» у 2016 році. Тоді фірмі дозволили побудувати будівлю висотою 34 метри. У липні 2019 року замовник будівництва змінився − ним стало ТОВ «Парк спейс». Обидві ці компанії через засновників пов’язані з депутатом Львівської міської ради та бізнесменом Григорієм Козловським.

Алла Шамова, директорка ТОВ «Парк спейс» під час обговорення проєкту будівництва готелю (фото ЛМР)

Саме влітку 2019 року почалися переговори про збільшення висоти майбутнього готелю до 72 метрів. Таку пропозицію ще раніше винесли на засідання архітектурно-містобудівної ради, оскільки будівля суттєво вплине на силует міста. І попри зауваження до концепції,  всі члени містобудівної ради її погодили. Пізніше виконком ще двічі розглядав проєкт рішення, однак безуспішно. В основному питання переносили через висоту будівлі та невдалу візуалізацію.

Це вже не перший раз, коли міська рада довго не публікує рішення виконавчого комітету, пов’язані з бізнесменом Григорієм Козловським. Наприклад, міська рада два місяці не публікувала містобудівних умов та обмежень на будівництво готелю на вул. Дорошенка, 2. Нагадаємо, що вони були видані з порушеннями містобудівних правил.

Рекреаційні території вже і в так забудованому багатоповерхівками районі Львова знову планують віддати під квартирну забудову. Тепер – на вулиці Замарстинівській, поруч із водоймою, яку місцеві називають ставом Стосіка. 

У грудні Львівська міськрада оприлюднила проєкт ухвали, згідно з яким депутатам міськради пропонують затвердити вже шості зміни до детального плану житлового району «Під Голоском».

Основна зміна – на озеленених і частково торгових територіях хочуть дозволити 6-8 поверхові будинки вздовж струмка, який з’єднує став Стосіка із меншою водоймою. Цей став, згідно з минулорічним дослідженням, є найчистішим в місті. 

Загалом житлове будівництво тут ні генпланом міста, ні зонуванням не дозволяється. 

Став Стосіка (фото: Михайло Лишак)

У міськраді вирішили піти найпростішим шляхом – і детальним планом змінити зонування цієї території із рекреаційної і торговельної  – на житлову, якою передбачено будівництво до 25-37 метрів висоти.

На заваді намірам забудовників та міськради стали місцеві мешканці, які проти будь-якої забудови цієї території через перевантаженість району.

“Ми не боремося проти конкретного забудовника. Я навіть не знаю цього забудовника. Ми просто проти будівництва там загалом. Підіть в 81-шу школу і подивіться, де там діти вчаться. Там діти вчаться в коридорах. Місто не здатне забезпечити інфраструктуру”, – каже один із місцевих мешканців Михайло Лишак. 

“Змінити зону рекреації практично нереально”

27 січня у Львівській міській раді відбулося чергове обговорення проєкту змін. 

На це обговорення, як і на всі попередні, не прийшов замовник розробки детального плану 29-річний мешканець Львова Тарас Мороз, якому на цій території належить 0,11 га землі, призначеної для садівництва. Однак, яка саме компанія будуватиме житло, – до сих пір невідомо.

Поруч також є ділянки міста, які хочуть продати на аукціоні. Зрозуміло, що “озеленені території” дорого не продати, тому в мерії також зацікавлені в зміні зонування.

Перед цим мешканці району на двох громадських слуханнях виступили проти змін до детального плану і забудови цієї території. 

На карті відмічено приблизне розташування майбутніх будинків

Окрім цього, проєкт проходив низку комісій, серед яких екологічна, інженерна та архітектурна, усі з яких не погодили проєкт, остання, зокрема, – через суперечність зонінгу. Комісія з питань землекористування погодила проєкт, ймовірно через те, що розгляд цього питання відбувався без представників громадськості. 

Під час обговорення 27 січня мешканців також турбувала доля водойми. Хтось із присутніх мешканців сказав, що власник навіть може висушити і зробити там дорогу. На що керівник юридичного департаменту міськради Гелена Пайонкевич відповіла:

“На Р-3 дорогу робити не можна. Змінити функцію Р-3 на якусь іншу функцію практично нереально”. 

Як виявилось, водойма належить будівельній компанії “БК Приватбуд-Львів”, про це розповів під час зустрічі представник компанії Ігор Гуменчук. За його словами, у 2016 році компанія стала власником частини майна збанкрутілого ВАТ “Львівський дослідний нафтомаслозавод” разом із цим ставом. Він, до речі, раніше був технічною водоймою. 

Фрагмент проектного плану

Ігор Гуменчук запевнив, що озеро руйнувати не будуть і до майбутнього будівництва вони ніяк не причетні: 

“Нічого крім рекреаційної зони там бути не може. Другий момент –  ми хочемо лише законодавчо за собою закріпити право користування цим озером за тою ж самою функцією, яка вона є, – зона рекреації”. 

Будь-який проєкт детального плану передбачає звіт про стратегічну екологічну оцінку. Однак, як зазначила керівник управління екології та природних ресурсів Олександра Сладкова, йому в міськраді не довіряють.

“Місто не брало участі в оцінці, ні як розробник, ні як перевіряючий орган взагалі. Насправді, замовник може зробити будь-яку оцінку і в області її можуть погодити, бо області все одно. На нашу думку, ми не можемо їй довіряти повністю”. 

Єдиний спосіб з’ясувати, чи не зашкодить майбутнє будівництво водоймі, – це гідрогеологічна експертиза, яка також виявить джерела живлення ставка. Під час обговорення Гуменчук сказав, що така експертиза коштує приблизно 500 тис. грн. 

На це юристка Надія Вайс, яка представляла Тараса Мороза, одразу заявила, що в її клієнта таких грошей нема. Натомість редакції “Наші гроші. Львів” один із експертів повідомив, що експертизу можна зробити і за 160 тис. грн – усе залежить від обсягу робіт та виконавця, чи це державна чи приватна установа. 

Чи можна там будувати житло?

Ні, не можна. Частина території, де хочуть змінити зонування, належить до так званої зони Г-6 – тут можна збудувати магазин, ринок чи невеликий торговий центр. Більшість проєктованої території – це Р-3, тобто рекреаційна зона загального користування. Можна облаштувати парк чи сквер. Однак в обох зонах будівництво житла не передбачено.

За останні два роки ми фіксували лише один випадок, де дозволили будівництво житла у такій зеленій зоні. І це будівництво фірмою «Авалон юніон» житлового комплексу на вулиці Липинського, 27. Там територія забудови також належала до зони Р-3, незаконно була забрана в міста, а потім зонування змінили детальним планом.

Будівництво на Замарстинівській протягом останніх років буде другим випадком будівництва багатоквартирного житла в рекреаційній зоні.

Ситуація ускладнюється також тим, що у районі “Під Голоском” будують дуже багато житлових багатоповерхівок. Навіть колишній архітектор Львова Юліан Чаплінський називав це місце “пеклом”.

Відео ініціативної групи мешканців, яка виступає проти будівництва

Як вже раніше “Наші гроші. Львів” писали, на думку експертів, детальним планом території не можна змінювати зонінг. Треба міняти і повністю зонування всього району, і генплан.

Так навіть у Відні будують

Теперішній головний архітектор Львова Антон Коломейцев підтримує наміри забудовників Замарстинівської: 

“Чи можна забудовувати цю смужку вздовж вулиці Замарстинівської? На мою суб’єктивну думку, як архітектора, можна! Більше того, там ніхто не пропонує 12-поверхову забудову, а 4-поверхову, там буде Ж-2 малоповерхова, багатоквартирна забудова. Я знаю такі приклади, що це має сенс. Наприклад, у Відні, у районі Лізінг, така ж сама забудова біля струмочка і біля такого озера”.

На це один із противників будівництва Михайло Лишак зауважив: “Проїдьтеся по Топольній – тоді будемо говорити про Відень”. 

Крім того, Коломєйцев відстоює будівництво і з точки зору наповнення міського бюджету: 

“Забудова магістральних вулиць – вона є більш пріоритетною, ніж в глибині. І справді, віддавати такі землі під якесь малоефективне використання, наприклад, під малоповерхове житло, я вважаю, що це позбавляє міста цінних земель, ресурсів”. 

За результатами зустрічі із мешканцями району міськрада спочатку має звернутись за інформацією до геотехнічного інституту, а тоді повернутись до обговорення доцільності дослідження.  

Частина території, на яку розробляють детальний план, належить місту і підпадає під продаж на аукціоні за ухвалою від 2003 року. Однак, як пояснив начальник управління земельних ресурсів Сергій Коровайник, вони готові скасувати ухвалу, але для цього потрібна правова підстава.  Однією із цих умов може бути те, що дослідження покаже потенційну шкоду будівництва водоймі. 

Натомість, жителі району пропонують альтернативний варіант, – створити біля ставу Стосіка міський парк.

Михайло Лишак вже зареєстрував петицію із вимогою збереження рекреації на вулиці Замарстинівській шляхом створення парку, в який мають включити і водойму, й існуючу рекреаційну територію. Автор петиції просить створити там інноваційний громадський простір. І якщо петиція впродовж 60 днів набере 500 голосів, питання мають розглянути на сесії міської ради. 

Матеріал підготовлено за підтримки МФ “Відродження”

Два тендери від Львівського державного університету безпеки життєдіяльності розіграли пов’язані між собою підприємці, які готували документи на техніці університету.

Йдеться про дві закупівлі на постачання овочів на загальну суму 858 тис. грн. Перший тендер на 374 тис. грн Світлана Войцович розіграла з Ольгою Пітулою, а другу закупівлю на 483 тис. грн – з Андрієм Пітулою. В обох випадках дешевшого учасника відхилили через невідповідність тендерній документації.

Учасники подали на торги різні довідки, однак вони містять спільні елементи. Наприклад, у своїх гарантійних листах підприємці зазначають словосполучення «згідно №оголошення». Також у довідці про контактні дані учасника Світлана Войцович вказує адресу вул. Залипська, 18А/11, хоча вона прописана на вул. Привокзальній, 18А/11. Водночас на вулиці Залипській зареєстровані Ольга Пітула та її чоловік Андрій Пітула.

При цьому тендерні документи конкурентів були підготовлені на техніці університету, про що свідчать однакові дефекти друку на них та на документах тендерного комітету.

В університеті безпеки життєдіяльності заперечили, що підприємці готують документи на їхній техніці. «Ні, та ви що. Ви щось таке кажете», – відреагувала секретар тендерного комітету Наталія Заяць.

Світлана Войцович зустрічалася з Андрієм Пітулою та Ольгою Пітулою шістнадцять разів. В основному вони брали участь в тендерах від Львівського університету безпеки життєдіяльності. На попередніх торгах і учасники, і замовник також мали спільні плями на документах. Починаючи з 2017 року підприємці розіграли між собою 4,4 млн грн. В основному один з учасників ставив дешевшу пропозицію та не надавав усіх потрібних документів, відтак його відхиляли.

Підприємці зареєстровані в Перемишлянах. Протягом 2019 року Світлана Войцович отримала замовлень на 846 тис. грн, Андрій Пітула – 838 тис. грн, а Ольга Пітула – на 1,08 млн грн.

Редакція «Наші гроші. Львів» вже писала про співпрацю Ольги Пітули та Львівського університету безпеки життєдіяльності. Два роки тому університет купив в неї овочів на 48% дорожче від максимальних цін гуртового ринку «Шувар». Тодішній договір підписали на 258 тис. грн, хоча за підрахунками редакції, овочі можна було придбати за 175 тис. грн. Ціни овочів, придбаних за поточними договорами, збігаються з ринковими.

Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради опублікував протокол про відміну закупівлі із висвітлення діяльності міськради у місцевій пресі. Хоча очікувана вартість за двома лотами зменшилась із 420 тис. грн до 31,5 тис. грн, тобто більш ніж в 10 разів, чиновники пояснили відміну торгів «скороченням видатків». Відповідне рішення опублікували на порталі Prozorro 30 січня.

За одним із лотів виконком намагався замовити 75 тис. см² газетної площі, на якій переможець розповідатиме про роботу міської ради, виконкому, посадовців та депутатів. Таку інформацію газета має публікувати не рідше ніж два рази на тиждень до кінця цього року.

Участь в аукціоні взяло три учасники, серед яких і редакція народного часопису «Галицька Зоря», яка в першому раунді зменшила ціну одразу на майже 100 тис. грн, потім в другому – ще на 175 тис. грн, і в результаті в останньому взагалі «впала» до 1 гривні.

Зазвичай  «ставка» у 1 грн у закупівлях буває помилковою. Однак обмежень щодо пониження цінової пропозиції немає.

Можливо, це пов’язано із конкурентом. Наступним учасником була Марія Кульчицька-Волчко (газета «Медіа Дрогобиччина»), яка запропонувала виконати роботи майже в 4 рази дешевше від очікуваної вартості – за 99 тис. грн.

Останнім претендентом є Олексій Дорофтей (газета «Вільне слово») з ціною в 375 тис. грн, який під час аукціону не знизив вартість ні на копійку.

Марія Кульчицька зазначає, що неодноразово брала участь у тендерах від дрогобицького виконкому, однак замовник жодного разу не уклав договір:

«Минулоріч на торги я подавалася тричі. Спершу не було конкурентів, тож торги відміняли. Двічі. Потім з’явилася конкурентка, я запропонувала нижчу ціну в  пропозиції. Але подала тоді неповний пакет документів. Не було скану паспорта і ще якогось формального документу. Ті торги теж визнані як такі, що не відбулися. А четвертий тендер виконком оголосив з тендерними умовами, які я тоді не мала змоги виконати, зокрема, вихід друком двічі в тиждень. Тож ті торги розіграли два учасника і кошти поділили».

Експерт із закупівель Мирослав Сімка зазначає, що «Галицька Зоря» та Олексій Дорофтей переважно конкурують лише між собою:

«Участь третього учасника (Марія Кульчицька) і значно вигідніша пропозиція за результатом другого раунду торгів змусила редакцію «Галицької Зорі» піти на крайній крок і знизити ціну до абсолютного мінімуму, фактично нереальної ціни. Або це могла бути описка, у що я не вірю».

Також Мирослав Сімка додає, що якщо закупівлю скасовують через «скорочення видатків» тендерний комітет повинен мати відповідне обґрунтування через що це сталося.

У другому лоті на послуги з аналітичного висвітлення діяльності (9 тис. см²) найдешевша пропозиція серед тих же учасників надійшла від Марії Кульчицької-Волчко – 31,5 тис. грн.

Отож сумарно виконком мав заплатити 31 501 грн за послуги. Ми звернулись за коментарем до секретаря тендерного комітету, який пояснив, що на останній сесії міської ради проголосували за зміни до бюджету. Така ухвала дійсно була 28 січня, однак текст ухвали наразі відсутній, а тому дізнатись наскільки зменшились видатки на ці послуги поки що не можна.

У випадку, якщо виконком захоче повторно провести закупівлю, він має надати нове обґрунтування щодо раптової появи коштів.

Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету у Львівській області оштрафувала ТОВ «Львівський завод Рема» та підприємця Павла Мудрака на 80 тис. грн за антиконкурентні дії на торгах. Йдеться про їхню участь в закупівлі дефібриляторів для Львівського обласного кардіологічного центру.

Вперше про змову цих учасників на торгах «Наші гроші. Львів» написали в липні 2019 року. У своїй ціновій пропозиції Павло Мудрак вказав номер телефону та електронну пошту «Львівського заводу Рема». Конкуренти подали однаково складені довідки про дефібрилятори та вказали в документах одного адресата. Крім того, підприємець Мудрак не завантажив усієї тендерної документації, яку вимагав замовник.

Учасники зустрічалися лише у вищезгаданих торгах.

Після публікації новини юристи проекту «Тисни» (Bihus.info) надіслали звернення в АМКУ. Комітет також встановив, що конкуренти вантажили документи з однієюї ІР-адресою та робили документи в одній програмі. При цьому вони відхилились від запропонованих замовником форм та подали однакові за назвою, стилістикою та змістом документи. Відтак Павло Мудрак отримав 12 тис. грн штрафу, а «Львівський завод Рема» − 68 тис. грн.

Павло Мудрак зареєстрований як підприємець у Львові в 2015 році. Він брав участь лише в одній закупівлі.

«Львівський завод Рема» також працює на ринку з 2015 року, зареєстрований у Львові. Власником та водночас директором фірми є львів’янин Юрій Геляра. Протягом 2019 року компанія отримала лише одне замовлення.

Команда «Наші гроші. Львів» щодня викриває корупцію в різних сферах: ми перевіряємо, як витрачають бюджетні гроші, чи законно будують чергову багатоповерхівку в нашому місті, чи все майно задекларували чиновники. Ми – незалежна громадська організація і покладаємося на вашу фінансову підтримку. Кожна ваша гривня – це можливість для нашої команди зробити більше.

Військово–медичний клінічний центр Західного регіону закупив медичний кисень у підприємства, яке АМКУ назвало змовником, за дуже завищеними цінами.

За результатами відкритих торгів він замовив у ПАТ «Львівський хімічний завод» медичний кисень та інші промислові гази загальною вартістю 733 тис. грн. Про це стало відомо з порталу публічних закупівель Prozorro. Компанія неодноразово фігурувала у матеріалах «Наші гроші. Львів», зокрема, через спотворення результатів торгів із пов’язаною фірмою ТОВ «Львівкисень».

Вперше про пов’язаність цих компаній ми написали ще у 2014 році. Підприємства вказують спільні адреси, мають низку господарських угод тощо. А також у паспортах якості кисневих балонів в усіх своїх тендерних пропозиціях «Львівкисень» вказував виробником «Львівський хімічний завод». У 2019 році Антимонопольний комітет довів змову на торгах та оштрафував компанії.

Штраф передбачає також трирічну заборону на участь у відкритих торгах. Обидві компанії почали оскаржувати рішення АМКУ в суді. Справу «Львівського хімічного заводу» у першій інстанції розглянули у жовтні 2019 року, і суд погодився із доводами АМКУ та залишив рішення без змін.

Підписати договір із військово-медичним центром фірмі дозволило те, що на даний момент підприємство оскаржує це рішення у апеляційному суді.

На цьому тендері «Львівський хімічний завод» позмагався із «технічним» конкурентом – ТОВ «ДіПі Ейр Газ». Остання фірма не знизила вартість цінової пропозиції ні на копійку і не завантажила майже ніяких документів, отож не збиралась перемагати.

Хоча ТОВ «ДіПі Ейр Газ» важко назвати «тендерним новачком» – лише з 2019 року підприємство отримало 132 державних замовлення. «ДіПІ Ейр Газ» також є виробником промислових газів, однак як правило постачає продукцію у центральній та східній частині України.

Обидві фірми змагались на торгах вже 34 рази, серед яких 9 разів на території Західної України, де незмінно перемагав «Львівський хімічний завод».

Такий поділ ринку сприяє досить дивному ціноутворенню. Зокрема, львівський  військово-медичний центр придбав медичний кисень по 36,3 тис. грн за тисячу кубометрів на загальну суму 709 тис. грн.  А лише на два дні раніше, 28 січня, «Львівський хімічний завод» підписав  договір із Вінницькою обласною дитячою лікарнею, якій продав кисень за 16 тис. грн за тисячу кубометрів. Конкуренцію ПАТ у Вінниці склало також ТОВ «ДіПі Ейр Газ», яке знову не подало всіх потрібних документів.

Компанія Avalon разом з п’яти багатоповерхівками на вулиці Пороховій у Львові пообіцяла збудувати центр дитячої зайнятості. Однак досі на місці дитячого центру є лише фундамент, який перепродали, і тепер там будуватимуть приватний спортзал до приватної школи поруч. Ця історія є ілюстрацією того, на що перетворюється місто, коли міська рада дозволяє забудовникам все.

***

Житловий комплекс Avalon Garden на Пороховій рекламували як такий, що «підійде найвибагливішому». «Головна ідея, що закладена в проект, це орієнтованість на людей, і саме для цього проводились соціальні опитування, дізнавались, яким мешканці бачать своє ідеальне житло», – йшлося в рекламних текстах. 

Покупці квартири сподівалися, що справдяться їх надії на те, що там буде «зелена і розкішна прибудинкова територія, розвинена внутрішня інфраструктура для прогулянок та вишуканий інтер’єр і екстер’єр». 

Avalon Garden під час будівництва

«Ми будуємо на місці колишнього стадіону, тому ми хочемо облаштувати сучасні дитячі майданчики для того, щоби діти і дорослі, які будуть проживати в цьому комплексі, могли вільно грати і в футбол, і в баскетбол», – розповідав під час будівництва ЖК Avalon Garden у 2014 році представник забудовника Рустам Логай.

У рекламних відео повідомлялось, що проект матиме і соціальну складову, «адже один із будинків передбачений для центру дитячого розвитку». 

«В подальшому ми плануємо цей центр перевести на баланс міста для того, щоб кваліфіковані спеціалісти вирішували подальшу долю цього центру», – сказав Логай. 

Більше того, землю під майбутній центр для дітей у дворі між багатоповерхівками… освятили і урочисто заклали перший камінь. 

Момент освячення із рекламного відео

Спорткомплекс – готель – житло

А насправді все починалось не з житла із дитячим центром. Півтора гектара землі на вул. Пороховій, 20, на якій стоїть Avalon Garden, – це колишня територія спортивної зони стадіону. На землі було лише дві споруди побутового та господарського призначення, і ділянку шістнадцять років тому передали в оренду під спорткомплекс ТОВ «Водолій-К». 

Вже через рік, у 2005 році, фірма спробувала отримати дозвіл збудувати там житло, однак отримала відмову. 

Однак коли влада в місті змінилася, і міським головою замість Любомира Буняка став Андрій Садовий, землі рекреаційного призначення стали землями житлової та громадської забудови, а ТОВ «Водолій-К» отримало право збудувати там спортивно-готельний торговий комплекс. 

Все це відбувалося перед Євро-2012, коли місту були потрібні місця для розміщення футбольних фанатів, які мали приїхати до Львова. У медіа залишилися згадки, що на орендованій землі фірма планувала звести готель «Парк-Плаза» на 180 номерів. Під час громадських слухань директора «Водолій-К» розповідав, що в результаті будівництва комплексу будуть створені нові робочі місця, а місто зможе отримувати додаткові надходження у бюджет.

Львів так і не побачив тих надходжень, бо готель на ділянці не збудували. А вже у 2014 році, не переймаючись тим, що землю давали під інші цілі, влада дозволила збудувати там п’ять багатоповерхових житлових будинків, автоматизований гараж та центр дитячої зайнятості.

На той момент вже було затверджено Генеральний план Львова, згідно з яким ця земля належала до спортивних центрів та комплексів, а тому ніякого житла там не мало б бути. 

Пляма бетону

Багатоповерхівки були збудовані, квартири продані, навіть комерційні приміщення з’єднали корпуси багатоповерхівок. От тільки центру дитячої зайнятості так і не з’явилося. 

Натомість у дворі тісно, а його частина огороджена будівельним парканом. ТОВ «Водолій К», яке реалізувало проект будівництва житлового комплексу Avalon Garden, і, напевно, мало б побудувати дитячий простір, в результаті просто продало «незавершене будівництво» у дворі за 30 тис. грн. 

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру нерухомого майна, це «незавершене будівництво» має стан готовності 7%. По факту, зараз це просто квадрат бетону огороджений парканом, який місцеві мешканці назвали «пляма бетону». 

“Пляма бетону” у дворі Авалону (фото: skyscrapercity.com)

Власником цієї «плями» є Благодійний фонд «Діаконія», який сьогодні перейменований на благодійний фонд «Рідні». У власність фонду «пляма» перейшла у грудні 2018 року за договором купівлі-продажу. 

Саме на цій «плямі і мав постати Центр дитячої зайнятості, під будівництво якого пафосно освячували землю та закладали камінь, а місцеві мешканці захоплювались меценатством забудовника. 

“Пляма бетону” станом на січень 2020 року (фото Наші гроші. Львів)

«Те, що вони хочуть збудувати цей будинок для дітей – то я за, я підтримаю. Я їм навіть низько кланяюсь за те, що вони придумали таку хорошу річ», – казала у 2014 році мешканка району Ніна Іванівна. 

Тоді вона ще не знала, що центру для дітей не буде, а буде спортзал. Спортзал для приватної школи. А приватна 4-поверхова школа буде збудована на території Класичної гімназії при ЛНУ ім. І. Франка, яка розташована поруч. 

Плани забудови. Проєктовані об’єкти виділено коричневим

Рік тому, у січні 2019 року, благодійний фонд «Діаконія» звернувся до Львівської міської ради з проханням надати згоду на укладання договору суперфіцію терміном на 10 років на земельну ділянку площею 1,13 га на вулиці  Пороховій, 3 для «будівництва навчального центру двомовної освіти, у тому числі початкової школи». 

Згідно з ухвалою, гімназія теж звернулась з цим проханням. І сесія міської ради підтримала ідею і погодилась віддати частину території класичної гімназії для будівництва приватної школи. 

Як розповів директор гімназії Юрій Джала, раніше на цій частині території була літня школа для лучників. Він вважає, що поява приватної школи не суперечить інтересам гімназії, ба більше сприятиме розвитку території школи. 

У квітні 2019 року представники благодійного фонду «Діаконія» для вчителів гімназії провели презентацію «Проекту двомовної освіти для дітей та дорослих «Ноосфера». Згідно з проектом, тут мала бути така собі «післяшкола для учнів 5-6 класів», а також профорієнтаційний центр для учнів 9-10 класів, наукові лабораторії, художні майстерні та навіть обсерваторія. Доступ для учнів гімназії за пільговими цінами. Проект всім сподобався і мав реалізовуватися спільно з міністерством освіти провінції Альберти (Канада). 

Сьогодні директорка БФ «Рідні» Марта Федорів говорить, що ініціатива будувати спортзал у дворі між багатоповерхівками виникла тому,  що школа там не помістилась би. І саме в міськраді запропонували їм «освоїти» територію сусідньої гімназії.

Вона також каже, що діти із сімейних будинків теж могли б мати місце у новозбудованій приватній школі шляхом отримання соціальних стипендій. 

«Є така пропозиція там (у дворі між багатоповерхівками – ред.) збудувати ще великий спортивний комплекс, але на сьогоднішній день це питання через протести мешканців заморожене», – говорить Федорів. 

Дійсно, власники квартир дізналися, що у їх дворі буде не центр дитячої зайнятості, а приватний спортзал. І такому сусідству не зраділи. Керівник ОСББ «Порохова, 20-В» Сергій Юдін зареєстрував дві петиції проти будівництва. 

Він каже, що мешканцям подобалась ідея будівництва центру дитячої зайнятості, бо в будинки заселилось багато молодих сімей. Крім того, поруч була зелена територія гімназії, і здавалось, життя в новій квартирі буде комфортним. Однак потім територію гімназії відгородили металевою сіткою-парканом, а в їх дворі задумали будувати спортзал, а поруч ще одну школу. «Доїзду до території нової школи не буде, всі будуть ходити через наш двір», – каже Сергій Юдін.

Тіньовий партнер Козловського

Засновником благодійного фонду «Рідні», який раніше називався «Діаконія», є Юрій Федорів. Людина непублічна, але як то кажуть «широко відома у вузьких колах».  

Саме його називають ключовим власником компанії «Авалон», де епатажний депутат Львівської міськради Григорій Козловський є таким собі фронтменом. В цих «вузьких колах» Юрій Федорів відомий як «Юра Музикант». Раніше він співав у відомому львівському хорі «Дударик», але давно покинув Львів і сьогодні є громадянином Кіпру, який мешкає у Лондоні.

Активність Юрія Федоріва в Лондоні видно як мінімум по двох компаніях, одна з яких вже припинила роботу, – Delgany UK Limited та Flavour Garden Ltd. В обох цих компаніях, у різний час секретарем або директором була львів’янка Алла Шамова.

Алла Шамова є підписантом в Благодійному фонді «Рідні», що має намір збудувати нову школу. Водночас, Шамова є директором ТОВ «Інноваційні системи менеджменту» («ІСМ»). Саме ця компанія пов’язує громадянина Кіпру Юрія Федоріва з найактивнішою будівельною компанією Львова. Адже Алла Шамова, яка має доступ до документів, і львівських, і британських фірм Федоріва, керує компанією «Парк Спейс», яка планує побудувати скандальний готель в Парку культури на Лижв’ярській.

Засновниками «Парк Спейс» є ТОВ «Авалон Інкомпані» та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Адамант».

Шамова ще також керує компанією «Скай дістрікт», що належить Олександрові Фтоміну, який ще донедавна був одним з офіційних власників основної компанії Avalon Ink, а сьогодні володіє низкою афільованих до неї компаній.

Чоловік Алли Шамової – Антон Шамов є власником компанії «Прайм софт», офіс якої є на вулиці Головацького, 23 В. Тут також розташовано офіс компанії «Водолій-К», яка й отримувала ділянку під будівництво житлового комплексу із дитячим центром на Пороховій. Нині навіть сини Федоріва та донька Козловського мають спільну компанію «Львів сіті пропертіз».

«Компанія Avalon є нашим партнером. У новобудовах Avalon створюються наші дитячі будинки сімейного типу. Але ми не є благодійним фондом, заснованим компанією Avalon», – розповіла Марта Федорів. 

• Тобто ваші засновники ніяк не пов’язані з Avalon?
• Ну, я такого не сказала, що вони не пов’язані. Компанія Avalon – це окрема структурна одиниця.

P.S.

 Ми звернулись за коментарями до Львівської міськради, однак там наразі про плани будівництва школи і спортзалу не дуже в курсі. Головний архітектор Львова Антон Коломєйцев каже, що ніхто не звертався до них з документами ні для розробки змін до детального плану, ні для отримання містобудівних умов та обмежень. 

А Ельвіра Колос, заступниця начальника управління земельних ресурсів ЛМР, повідомила, що наразі рада дала дозвіл на поділ ділянок на території Avalon Garden, де окрему ділянку планують закріпити для завершення будівництва центру дитячої зайнятості. Проекти землеустрою в раду для їх затвердження ще не надсилали.

Команда «Наші гроші. Львів» щодня викриває корупцію в різних сферах: ми перевіряємо, як витрачають бюджетні гроші, чи законно будують чергову багатоповерхівку в нашому місті, чи все майно задекларували чиновники. Ми – незалежна громадська організація і покладаємося на вашу фінансову підтримку. Кожна ваша гривня – це можливість для нашої команди зробити більше.

Брюховицька селищна рада продала майже 4 га землі під колишнім дитячим табором «Супутник» за 8,47 млн грн без ПДВ. Тобто менше ніж по 750 доларів за курсом на дату підписання договору. Про це «Наші гроші. Львів» дізналися із копій договорів, отриманих у відповідь на запит.

Приблизне місцерозташування табору “Супутник”

Землю на вулиці Львівській, 92 в Брюховичах продали трьома частинами ТОВ «Львівська девелоперська компанія», яка тут володіла нерухомістю. Фірма була записана на Хаахр Пірет, а потім до неї приєдналася Юлія Горніцька, співвласниця адвокатського об’єднання «Юридична компанія «Козаков і партнери».

Цільове призначення усіх ділянок – для будівництва і обслуговування багатоквартирних будинків, щоправда, в для однієї також дописано «з об’єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури».

На одній із ділянок площею понад 0,9 га товариство мало містки та альтанку загалом на 14,5 кв. м, а на другій (1,45 га) був спальний корпус, клуб та кілька дрібних приміщень, всього – 584,5 кв. м. На найбільшій третій ділянці (1,63 га) фірмі також належали склад, гараж, ігрова та інші об’єкти.

Одна з будівель табору (фото ZIK)

Як повідомляв ZIK, табір відпочинку «Супутник», який займав 8 га, постановою президії Дорожньої профспілкової організації «Львівської залізниці» ще в 2014 році передали до статутного капіталу «Рокс-Львів» профспілки. А ще через два роки створили ТОВ «Дитячий оздоровчий табір «Супутник», засновниками якого були ПП «Резорт Сервіс» та підприємство «Рокс-Львів», яке в статутний капітал внесло майно табору. В подальшому власником стало ТОВ «Львівська девелоперська компанія».

Брюховицька селищна рада продала половину землі під табором на підставі оцінки ПП «Експозем». Договори купівлі-продажу підписали у грудні 2018 року. Однак, як виявилось, частина з проданих 4 га вже змінили власника.

Нова власники землі і нові плани забудови

Найменшу ділянку площею 0,9 га поділили на дві частини, і лише місяць тому власником однієї з них став екс-нардеп Ярослав Гінка, а другої – Анна Гібай, донька бізнесмена Сергія Гібая, відомого як акціонера «Галичини».

За даними реєстру нерухомості, за кілька днів до нового 2020 року Ярослав Гінка став власником ділянки площею понад 0,6 га на підставі договору купівлі-продажу.

Також змінила власника і найбільша ділянка площею понад 1,6 га. Влітку 2019 року «Львівська девелоперська компанія» стала засновником ТОВ «Ельдо-інвест». В статутний капітал внесли низку будівель за адресою на Львівській, 92. «Ельдо-інвест» стало й власником землі. Бенефіціарами цієї фірми є вже згадана Хаахр Пірет та Уляна Хлібневич, власниця ПП «Юридична компанія «Козаков і партнери».

Вже через місяць після того «Ельдо-інвест» передало право користування 1,6 га для забудови ТОВ «ЖК Грінвуд». Її контролює Алла Напраснікова та Сергій Напрасніков, близький до олігарха Ріната Ахметова донецький бізнесмен.

А у серпні 2019 року виконком Брюховицької селищної ради дозволив забудувати ділянку багатоповерховим житлом.

Згідно з візуалізаціями будівництва, які оприлюднили на сайті будівельно-інвестиційної групи M7, на 1,6 га побудують 5-поверхові будинки та 2-поверхові таунхауси.

Зображення із сайту M7

Збудований житловий комплекс називатиметься «ЖК Грінвуд ІІ», бо перший «ЖК Грінвуд» вже збудували поруч на вул. Бічна Львівська, 1-а.

Про те, що землю табору забудовуватимуть житлом, в Брюховицькій селищній раді знали вже тоді, коли затверджували генплан селища весною 2018 року. Територію табору віднесли не до озеленених територій чи під заклади відпочинку, а до житлово-громадської забудови.

У 2018 році ZIK повідомляв, що у 2019 році має відновити роботу оздоровчий комплекс на території колишнього «Супутника».

Замовник будівництва ЖК «Park Tower» компанія «Завод №3» ухилилася від сплати податків на 4,7 млн грн, занизивши вартість квартир у своїй звітності. Про це свідчить документальна перевірка компанії, на яку посилаються слідчі ГУ Державної фіскальної служби у Львівській області в рамках досудового розслідування.

ЖК «Park Tower» (зображення ЛУН)

Кримінальне провадження ведуть за ст. 212 Кримінального кодексу − ухилення від сплати податків. Згідно з ухвалами в судовому реєстрі, за четвертий квартал 2018 року фірма вказала про продаж квартир за ціною 10,6 тис. грн/кв. м, хоча фактично один метр квадратний коштував 28 тис. грн.

Відтак в базу оподаткування не включили 26 млн грн доходу, що призвело до ненадходження в бюджет 4,7 млн грн податку на прибуток, підозрюють слідчі ДФС. При цьому компанія продовжує продавати квартири за заниженою ціною.

Згідно з ухвалою, зі схемою пов’язані ПАТ «Компанія з управління активами «Карпати-інвест» та брокерська компанія «Карпати-Брок», які забудовник використав для уникнення оподаткування.

Житловий комплекс «Park Tower» розташований на вул. Стрийській, 86 навпроти Стрийського парку у Львові. Будівля має дві секції − на шістнадцять та тринадцять поверхів. Містобудівні умови та обмеження на це будівництво фірма «Завод №3» отримала у 2017 році. Минулого року будинок отримав сертифікат готовності об’єкта до експлуатації. На сайті забудовника вартість квартири становить від 17,8 до 33,6 тис. грн/кв. м.

Будівельна компанія «Завод №3» працює на ринку з 2007 року. Однією з кінцевих бенефіціарів фірми є невістка ексголови Львівської облради та облдержадміністрації Степана Сенчука – Олена Сенчук. Вона одружена з його молодшим сином Сергієм Сенчуком.

Нагадаємо, Степан Сенчук очолював Львівську облраду протягом 1998-2001 років та облдержадміністрацію – у 1999-2001 роках. Його розстріляли в Брюховичах у 2005 році.

Іншими бенефіціарами компанії є львів’яни Людмила Петрук, Сергій Петрук та Євген Столмов. Разом вони володіють вже згаданим ПАТ «КУА «Карпати-інвест», яке управляє активами цілого ряду підприємств, наприклад ТОВ «Галавтосвіт» у Львові, «ЖК Центральний» та «ЖК Дрім Таун» в Луцьку. У 2013 році фірма викупила 61 кв. м першого поверху будинку на площі Ринок, 12 за 923 тис. грн.

Це не перший випадок, коли забудовники ухиляються від сплати податків, занижуючи ціни на квартири. Наприклад, у кримінальному провадженні за такою ж статтею фігурує ТОВ «БК Бомонд» − замовник будівництва багатоповерхівок ЖК «Карамель» на вул. Пасічній, 94А-94Б та ЖК «Медовий сад» на вул. Пасічній, 90А.

Згідно з ухвалою, протягом 2017-2018 років посадовець компанії вказав у звітах про продаж квартир за 9-9,5 тис. грн/кв. м, однак справжня ціна становила 16,5 тис. грн/кв. м.  При цьому частину коштів отримали на рахунок компанії, а частину – готівкою. Відтак, слідчі підозрюють, що фірма ухилилася від сплати податків на 1,04 млн грн.

Ще одним фігурантом схожого кримінального провадження є ТОВ «Сіті Глоуб», забудовник ЖК «Globus Komfort» на вул. Демнянській, 3. Відповідно до ухвали, протягом 2018 року посадовці компанії ухилилися від сплати податків на 4,8 млн грн. Фактично вони продавали квартири по 17 тис. грн/кв. м, однак в документах занизили вартість до 5,3 тис. грн/кв. м.

Восьмий апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області і залишив чинним рішення про скасування містобудівних умов для ПП «Озерна алея» на будівництво житлового комплексу «Львівська мрія» на вулиці Володимира Великого, 2-а у Львові.

Нагадаємо, що 6 листопада 2019 року «Наші гроші. Львів» опублікували матеріал, у якому зазначили, що компанія отримала містобудівні умови та обмеження на «спортивно-рекреаційний комплекс з житловими одиницями». На етапі розгляду на архітектурно-містобудівній раді забудовник показав проєкт 3-х секційного будинку від 10 до 14 поверхів на 190 квартир, із трьохрівневим паркінгом.

Вже зараз забудовник на своєму сайті вказує абсолютно інший проєкт. Тепер це 16-поверхівка, де кількість квартир становить понад 300. Із 16 поверхів, лише два призначені під комерційну діяльність, а решта житлові.

Проблеми у будівництві виявили й інспектори Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області. У серпні 2018 року інспектори ДАБІ скасували підприємству містобудівні умови (далі – МУО).  Основна причина – це зонінг. Згідно з позицією ДАБІ, територія належить до зони Г-2, де можна будувати переважно магазини, торгові комплекси та інше. А тому побудова багатоквартирного будинку суперечить генеральному плану та зонінгу.

Це рішення “Озерна алея” оскаржила в суді. Компанія стверджувала, що там насправді зона багатоповерхової житлової забудови – Ж-4 – на підставі детального плану території. Виконавчий комітет виступив на стороні забудовника і проти ДАБІ.

Попри те, що зонінг можуть міняти лише депутати, а не виконком, суд першої інстанції вирішив спір на користь виконкому та забудовника, і 27 травня дозволив «Озерній алеї» і далі здійснювати будівництво. Це рішення суду ДАБІ спершу не оскаржувало і пропустило термін апеляції.

Однак після нашого матеріалу інспекція подала апеляційну скаргу. В суді інспекція стверджувала, що про результат суду першої інстанції дізналась лише 6 листопада, у той же день, коли «Наші гроші. Львів» опублікували вищезгадане розслідування.

Стан будівництва на cічень 2020 року (фото ЛУН)

В результаті розгляду апеляційної скарги, судді не погодилися з висновками суду першої інстанції. Як сказано в постанові, згідно з розробленим містобудівним розрахунком, на цій території планується будівництво багатоквартирного будинку, що не відповідає вимогам до забудови зони Г-2.

Також колегія суддів зазначила, що детальний план території може виключно уточнювати забудови у раніше встановленій зоні, а не змінювати раніше встановлені види забудови. Окрім того, будь-які МУО, які суперечать генеральному плану та/або плану зонування, підлягають безумовному скасуванню.

ПП «Озерна алея» ще може оскаржити це рішення у Верховному Суді.

Як пояснює юрист з містобудівного права Юрій Брикайло, скасування МУО не зупиняє будівництво, але це своєю чергою може бути підставою для ДАБІ скасувати компанії дозвіл на будівництво.

«Тут специфічна ситуація, якщо вони вже на підставі МУО належним чином розробили проєктну документацію і навіть отримали дозвільні документи ДАБІ, тоді компанії вже все одно, є містобудівні умови чи не має. Свою дію МУО, по-суті, вони вичерпали фактом затвердження проекту. Однак, скасування містобудівних умов є підставою для скасування дозвільних документів на будівництво, що унеможливить подальше проведення будівельних робіт та, відповідно, здачу об’єкта в експлуатацію», – розповів Юрій Брикайло.

Ми намагались отримати коментар від ДАБІ, чи є законним наразі будівництво і чи скасовувала інспекція дозвіл на виконання будівельних робіт, однак інспекція протягом 3 тижнів не відповіла на запит і відмовилась коментувати будівництво усно.

Архітектурно-містобудівна рада при управлінні архітектури та урбаністики та консультативна рада при управлінні охорони історичного середовища Львівської міськради погодили містобудівний розрахунок будівництва на вул. Коновальця, 21 у Львові.

Вигляд майбутнього будинку (Візуалізація: Західноукраїнський архітектурний портал)

Йдеться про забудову на місці вілли 20 століття, яку називають віллою пана Яна на честь її першого власника Яна Іжицького. На початку 2019 року будинок набув статусу нововиявленої пам’ятки архітектури, але до реєстру пам’яток його внесено не було. Згідно з листом від експертної комісії Міністерства культури України документами, який надав майбутній забудовник, вілла не має ознак пам’ятки архітектури. Такий висновок експертна комісія зробила тому, що в поданих документах не було всієї потрібної інформації про будинок.

На думку очільниці відділу охорони історичних пам’яток Львівської облдержадміністрації Ганна Харун, надання статусу пам’ятки для цього будинку ще можливо, а документи треба доопрацювати.

«Ми скерували лист на міську раду для доопрацювання документів. Після цього далі подаватимемо їх в Міністерство культури», − заявила Харун.

Вона також вважає, що відсутність статусу пам’ятки ще не означає, що тут можна зводити багатоповерхівку. За її словами, будь-які дії, пов’язані з віллою, потрібно призупинити доти, доки її долю визначить Міністерство культури.

Проте, забудовник вже представив проект шестиповерхівки з підземним паркінгом. Тут обіцяють зберегти фасадні стіни вілли. Щоправда, зі сторони вулиці Коновальця цього не буде помітно, вілла залишиться за фасадом нового будинку.

Концепція забудови території. (Візуалізація: Західноукраїнський архітектурний портал)

До Другої світової війни тут було приміщення польських молочарень, а пізніше тут був «Львівський молокозавод №1». У 2012 році Львівська міська рада хотіла передати ділянку в постійне користування НУ «Львівська політехніка» для будівництва багатоквартирного будинку. Однак тоді університет цю процедуру не продовжив.

Сучасний вигляд вілли (фото: сайт 032)

Про будівництво багатоповерхівки знову заговорили у 2017 році. Тоді мешканці створили петицію за збереження будинку від зносу, однак вона не набрала потрібної кількості голосів. Львів’яни хотіли, щоб міська рада зберегла та відновила віллу, а також упорядкувала територію навколо неї. При цьому вже у 2017 року вілла була у приватній власності.

У 2018 році власницею ділянки стала дочка львівського бізнесмена Тараса Хмеловського – Олеся Лисиця (дівоче прізвище − Хмеловська). Тепер ж будинок та ділянка належать Олександрі Осташевській. Їх вона отримала від ТОВ «Коновальця 21» під час виходу зі складу товариства.

Власницею фірми «Коновальця 21» є вищезгадана Олеся Лисиця, а очолює фірму її батько Тарас Хмеловський, який у 2017 році був членом наглядової ради ПАТ «Львівський універмаг «На ринку» (згідно з останнім наявним звітом на SMIDA). Це підприємство у 2013 році через суд викупило частину приміщення на вул. Шевській, 1 за 7,8 млн грн. Ще іншу частину цього приміщення вже на площі Ринок, 23 підприємство приватизувало у 2017 році. Тепер в цій будівлі розташований театр пива «Правда».

Одним із теперішніх власників ПАТ «Львівський універмаг «На ринку» через ТОВ «Девелопмент маркет» є Ігор Назаркевич. До 2016 року Олеся Лисиця разом з дочкою Назаркевича Вікторією Хавкою володіла ТОВ «Рітейл Проперті Девелопмент». Тепер компанія належить доньці Назаркевича та його дружині – Галині Назаркевич. Вікторія Хавка була членом наглядової ради «Львівський універмаг «На ринку».

Розробником містобудівного розрахунку на Коновальця, 21 є ПП «Ейвіар Інжиніринг», власником якого є архітектор Роман Романець, колишній бізнес-партнер екс-головного архітектора Львова Юліана Чаплінського.

Виконавчий комітет Львівської міської ради сьогодні, 7 лютого, видав ТОВ «Центр розвитку нерухомості» містобудівні умови та обмеження на будівництво готелю з адміністративно-торговими приміщеннями та підземним паркінгом на площі Міцкевича, 9 у Львові.

Йдеться про будівництво готелю висотою 25 метрів на місці зруйнованого будинку позаду пам’ятника Адамові Міцкевичу. Вигляд майбутньої будівлі визначать на міжнародному архітектурному конкурсі. Згідно з минулорічним проєктом, на першому поверсі майбутньої будівлі будуть магазини, а на верхніх поверхах − івент-холл з панорамною терасою.

Проєкт будівництва, який представил виконавчому комітетові 7 лютого 2020 року

Таке рішення міської ради суперечить містобудівним правилам. Як неодноразово писали «Наші гроші. Львів», з січня 2019 року виконком не може видавати містобудівних умов та обмежень, оскільки у Львові не затверджений історико-архітектурний опорний план.

Це будівництво має й інші порушення – зазначає ексочільник оновленого ЛКП «Археологічно-архітектурна служба м. Львова» Володимир Довжинський. В містобудівних умовах прописано, що забудовник має узгодити паспорт опорядження фасаду в управлінні охорони історичного середовища Львівської міської ради.

Площа Міцкевича, 1982 рік (фото зі сторінки Музею історії фотографії у Львові)

Однак погоджувати його і весь робочий проєкт будівництва потрібно в Міністерстві культури України, оскільки ділянка розташована на території об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Те саме стосується й дозвільних документів – забудовник повинен звертатись до ДАБІ України, а не інспекції ДАБК Львова, як прописано в містобудівних умовах.

«Це свідомі намагання все погодити на місцевому рівні, тому що центральні дозвільні органи не підконтрольні Львівській міській раді», − вважає Володимир Довжинський.

На сьогоднішньому засіданні проти рішення виконкому виступив представник Спілки архітекторів. Він просив зняти це питання з розгляду, оскільки воно належить до компетенції Міністерства культури України. «Ви хочете, щоб там ця яма була ще років десять?», − відреагував на зауваження мер Львова Андрій Садовий.

Забудувати територію на площі Міцкевича, 9 планують вже 20 років. Новий проєкт будівництва з’явився у 2018 році, коли фірма «Центр розвитку нерухомості» отримала містобудівні умови та обмеження. Тоді висота готелю була нижчою за теперішню – 22,4 метри. При цьому міська рада не згадувала про відбудову фасаду колишнього будинку, хоча обіцяла це зробити.

Проєкт будівництва 2018 року

Забудовник готелю «Центр розвитку нерухомості» входить до групи компаній «Універсальна інвестиційна група» бізнесмена Віталія Антонова. Найбільш відомою серед них є ПАТ «Концерн Галнафтогаз» − мережа автозаправок «ОККО».

Нагадаємо, раніше на площі Міцкевича, 9 була кам’яниця, яку знесли в 1997 році через руйнацію. Що було причиною обвалу будівлі – досі невідомо. До 2016 року знесений будинок був пам’яткою архітектури національного значення. Зараз на його місці можна побачити рештки старих міських мур.

Вперше про забудову ділянки почали говорити вже у 1998 році. Інвестори будівництва торгово-адміністративного будинку постійно змінювалися: спочатку ним було підприємство «Галінвест», а пізніше − ПАТ «Львівнафтопродукт». У 2005 році право власності на ділянку отримало ТОВ «Центр розвитку нерухомості», і вже у 2008 році виконком дозволив йому будувати тут готельно-адміністративний комплекс з підземним паркінгом. При цьому забудовник мав провести міжнародний конкурс та погодити проєкт в ЮНЕСКО, однак вже в іншій редакції рішення ці пункти вилучили.

Тодішній проєкт будівництва на площі Міцкевича, 9 викликав значне обговорення серед архітекторів Львова. Основні зауваження стосувалися вигляду майбутньої будівлі − вона була схожа на сусідній будинок «Укрсоцбанку», який називають найпотворнішим у Львові. Реалізувати проєкт не вдалося через судові суперечки зі Спілкою художників України, яка також претендувала на цю ділянку.

Господарський суд Львівської області задовольнив позов Львівської міської ради і зобов’язав ТОВ «Голуба лагуна» знести самочинно зведений будинок і привести ділянку на вулиці Судовій до переднього стану. Відповідне рішення ухвалене 23 січня, однак у реєстрі судових рішень оприлюднене лише 5 лютого.

ТОВ «Голуба лагуна» взяло в оренду земельну ділянку на Судовій з 2007 року площею 0,03 га на 10 років для будівництва адміністративно-офісної будівлі. Оскільки будівництво планували вести у історичному ареалі Львова, у 2012 році фірма подавала у Міністерство культури історико-містобудівне обґрунтування. У Міністерстві погодили будівництво, але внесли зауваження, що будинок не повинен перевищувати 4 поверхів.

Проєкт будівництва (зображення ЛУН)

У листопаді 2016 році компанія отримала від Львівської міської ради містобудівні умови та обмеження на багатоквартирний будинок з громадськими приміщеннями, а у березні 2017 року до МУО внесли зміни – збільшили площу забудови, будівельний об’єм та інше. У обох містобудівних у майбутнього проєкту вказано, що планують звести 6 поверхів. На сайтах нерухомості майбутній ЖК мав назву «Дохідний дім Interest».

Будівництво станом на грудень 2019 року (фото ЛУН)

У 2017 році у компанії вичерпався термін на оренду земельної ділянки. «Голуба лагуна» намагалась продовжити договір, але депутати не підтримали цієї ухвали.

Департамент ДАБІ у Львівській області у квітні 2017 року скасував містобудівні умови для компанії. Підставою стала невідповідність будівництва (житловий будинок замість адміністративного) та відсутність детального плану. Того ж року інспекція ДАБК у Львові анулювала декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Щоправда, у 2018 році «Голуба лагуна» через суд скасувала рішення ДАБІ і повернула містобудівні умови.

Тепер у своєму рішенні Господарський суд Львівської області зазначив, що забудовник використовував ділянку не за призначенням, не продовжив терміни оренди, а також немає дозволу на проведення будівельних робіт. Саме тому це будівництво можна вважати самочинним. Це рішення першої інстанції, а тому забудовник ще може подати апеляційну скаргу.

ТОВ «Голуба лагуна» зареєстроване у Львові, а його власником та директором є Юрій Матала. Раніше він був співвласником КВП «Енергомонтаж», яка без конкурсу отримувала держзамовлення на ремонти шкіл.

Відділ освіти Золочівської РДА Львівської області підписав договір з оштрафованою Антимонопольним комітетом підприємницею Тетяною Легоцькою на постачання продуктів харчування. Сума договору становить майже 193 тис. грн, про це стало відомо з порталу публічних закупівель Prozorro.

Згідно з умовами договору, Тетяна Легоцька протягом 2020 року постачатиме борошно, рис, гречку та інші крупи. Єдиним конкурентом на торгах виступив приватний підприємець Роман Михайлишин із пропозицією на 5,6 тис. грн дорожчою. Під час аукціону учасники не торгувалися і не знизили вартості своїх пропозицій. Варто зазначити, що Роман Михайлишин не надав практично усіх необхідних документів.

Відділ освіти Золочівської РДА не мав права підписувати договір із Тетяною Легоцькою і повинен був дискваліфікувати її на торгах. Підприємницю ще у серпні 2019 року оштрафували за антиконкурентну поведінку на торгах із Анною Лабунською, про що також писали «Наші гроші. Львів».

За законом штраф також передбачає заборону перемагати у відкритих торгах протягом наступних трьох років, тобто відділ освіти мав би відхилити її пропозицію.

У документах Легоцька вказала, що не була оштрафована за подібні порушення. Насправді переможець торгів зазначив в документах неправдиві відомості, а тендерний комітет повинен перевіряти такі факти.

Станом на 5 лютого Тетяна Легоцька досі зазначена «чорному списку» АМКУ.

У той же день золочівські освітяни підписали договір з чоловіком Тетяни Легоцької – Ігорем Легоцьким, на закупівлю хлібобулочних виробів на 544 тис. грн. Ігор Легоцький також змагався із технічним учасником Ігорем Кармазиним, який не завантажив потрібних документів.

Його брат – Володимир Легоцький, також оштрафований АМКУ, і неодноразово «конкурував» із братовою дружиною. Зокрема, обидва учасники вказували як свого водія Ігоря Легоцького, а також завантажували однакове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на цю особу.

Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради підписав договір на 179 тис. грн із редакцією народного часопису «Галицька зоря» на послуги із висвітлення діяльності ради. Про це повідомляється на сайті електронних закупівель Prozorro.

Згідно з угодою, газета розповідатиме про роботу чиновників та депутатів щонайменше двічі на тиждень до кінця року. Ця інформація має поміститися на площі 36 тис. см². Саме в таких одиницях вимірювали надану послугу, що приблизно становить 30 газетних шпальт «Галицької зорі».

Це вже друга спроба виконкому Дрогобича замовити послуги з висвітлення діяльності. В січні чиновники намагались придбати 75 тис. см² газетної площі за 375 тис. грн. Тоді участь в аукціоні взяло три учасники «Вільне слово», «Медіа Дрогобиччина» та «Галицька Зоря». Перша не зменшувала ціну і не торгувалась, а друга – пропонувала послуги за 99 тис. грн. А «Галицька Зоря», в останньому раунді аукціону взагалі «впала» до 1 гривні, про що писали «НГ. Львів».

Зазвичай ставка у 1 грн у закупівлях буває помилковою. Однак обмежень щодо пониження цінової пропозиції немає. А учасник не повідомляв про відмову від укладання угоди. Попри це, виконавчий комітет скасував цей тендер, пояснивши таке рішення не технічною помилкою, а «зменшенням видатків».

Натомість голова наглядової ради «Центру громадського моніторингу та досліджень» Мирослав Сімка вважає, що відміна закупівлі була пов’язана не з економією бюджету, а з тим, що третій учасник, в даному випадку «Медіа Дрогобиччина», зламав звиклу схему розподілу коштів між двома газетами.

«Участь третього учасника (і значно вигідніша пропозиція за результатом другого раунду торгів) змусила редакцію «Галицької Зорі» піти на крайній крок і знизити ціну до абсолютного мінімуму, фактично нереальної ціни. В описку я не вірю», – каже Сімка. 

Тим більше, що в бюджеті навіть після зменшення видатків передбачена сума була достатньою, щоб укласти угоди з переможцями. Як пояснив секретар тендерного комітету Віталій Михалко, їх скоротили з 420 тис. грн до 199 тис. грн. Нагадаємо,  газета «Медіа Дрогобиччина» пропонувала послуги за 99 тис. грн.

«Закон говорить, якщо зменшується фінансування – відміняються торги», – переконаний Віталій Михалко.

Натомість експерт з закупівель та аналітик «Центру громадського моніторингу та досліджень» Олег Блінов каже, що якщо бюджет зменшили, але загальна сума пропозицій переможців є суттєво меншою, ніж кошторис, то підстав для скасування тендеру немає. Відповідно виконавчий комітет мав підписати договори за результатами попередньої закупівлі.

«Таке скасування тендерів без об’єктивних підстав є порушенням, і у новому законі про публічні закупівлі за це накладатимуть адміністративні штрафи», – пояснив Блінов. 

Нагадаємо, місто Дрогобич очолило рейтинг «Прозорі міста» від організації «Трансперенсі Інтернешнл Україна». З можливих 100 балів місто  отримало 85,2, з яких 6 балів (з 10 можливих) саме за проведення відкритих та чесних закупівель.

Відділ освіти Турківської РДА має намір укласти чотири угоди на послуги з харчування учнів із підприємцями з однаковими документами. Загальна сума угод за 4 лотами становить 2,46 млн грн. Про це стало відомо з порталу Prozorro.

Загалом закупівлю проводили за п’ятьма лотами, однак один із них не відбувся через відсутність достатньої кількості учасників. В інших переможцями стали приватні підприємці Василь Стахнів, Людмила Фазан, Марія Данилів та спільне підприємство «Турківський комбінат громадського харчування».

За технічним завданням, переможці торгів до кінця 2020 року забезпечуватимуть харчуванням учнів 1-4 класів та пільгових категорій. Середня вартість одного обіду складатиме близько 15 грн.

Найбільше замовлення на суму 1,06 млн грн збираються підписати із приватним підприємцем Василем Стахнівим. Він годуватиме учнів 17 шкіл району. Варто зазначити, що у документах Стахнів вказує наявність у нього лише п’яти працівників. Його конкуренткою у двох лотах була Людмила Фазан, яка завантажили низку однакових документів, хоча замовник вимагав їх у довільній формі (довідки про працівників, матеріально-технічну базу, тощо). В цих документах обидва підприємці припустились однакових помилок.

Аналогічні документи з однаковими помилками завантажили і двоє інших учасників: Марія Данилів та «Турківський комбінат громадського харчування», що поділили між собою інші два лоти на суму 199 тис. грн та 225 тис. грн відповідно.

Крім того, жоден з учасників не надав усіх необхідних документів, наприклад, відсутні копії паспорта, аналогічного договору тощо. Тому, згідно із законодавством, тендерний комітет повинен був би відхилити усіх учасників торгів.