Нещодавно голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка та його заступники літали на міжнародну виставку в місто Брно (Чехія). Робочий візит викликав неабиякий розголос, оскільки, за інформацією місцевих медіа, Синютка скористався чартерним рейсом невідомої компанії.

Пізніше голова ЛОДА підтвердив цю інформацію та заявив, що за переліт він заплатив особисті 29,8 тис. грн, а  поспіх був зумовлений робочою необхідністю. При цьому, кому належав літак, він так і не повідомив.

«Наші гроші. Львів» з’ясували ці деталі. Виявилось також, що оренда літака, яким скористались львівські чиновники, коштує значно більше, ніж заплатив Олег Синютка зі свого сімейного бюджету. Знижку на понад 90% голові області зробила приватна компанія, яка отримує в області мільярдні підряди на ремонт доріг.

За міжнародними стандартами, така велика знижка держслужбовцю на будь-які послуги трактується як корупція.

***

«День перед тим ми планували вилетіти рейсом через Варшаву. На превеликий жаль, сесія обласної ради, де пропонувалися також деякі провокативні заяви, затягнулась, – пояснив Олег Синютка оренду чартерного літака в ефірі львівського телеканалу. – Тому увечері 10 числа я пошукав, хто може допомогти, щоби забезпечити цей переліт. І оплатив 29800 гривень за цей переліт, який відбувся за маршрутом Львів – Брно – Львів. І ніякого секрету в цьому немає».

Попри те, що ніякого секрету нема, у відповідь на запит «НГ. Львів» в адміністрації відмовились назвати власника літака та реєстраційний номер повітряного судна.

З відповіді ми лише дізналися, що чартерний літак на борту з головою ЛОДА вилетів зі Львова до Брно о 7:34 і звідти стартував назад вже о 21:12.

Крім того, нам офіційно повідомили склад делегації: на борту був не лише Олег Синютка. Разом з ним за його кошти полетіло ще три посадовці з ЛОДА: його заступниця Ірина Гримак, директор департаменту освіти і науки Любомира Мандзій та директор департаменту економічної політики Роман Филипів. А начальник управління інвестиційної політики Роман Матис добирався самостійно та також своїм коштом.

Відтак, вартість перельоту чартером з розрахунку на одного пасажира в одну сторону становила 3725 грн або в обидві – 7450 грн. Це значно дешевше, аніж добиратись до Брно рейсовими літаками. Наприклад, найдешевші квитки, які нам вдалось знайти, на одну людину зі Львова до Брно та назад на жовтень коштували понад 17 тис. грн. І це за умови прильоту і відльоту з різницею в 3-4 дні та 16-36 годин у дорозі.

Хто врятував Синютку

В ЛОДА ігнорували не лише питання про реєстраційний номер літака, але й про кількість пасажирів на борту. Наприклад, не було зрозуміло, чи Олег Синютка орендував увесь літак, чи лише чотири місця в ньому. Останній варіант міг би прояснити питання низької ціни.

Ми зателефонували одній із пасажирок – Любомирі Мандзій, аби спитати про кількість пасажирів в літаку, однак вона виголосила кілька речень про користь подорожі і без попереджень кинула слухавку.

Директор департаменту освіти і науки ЛОДА Любомира Мандзій опублікувала в соцмережі Facebook фото з літака

За допомогою власних джерел нам вдалося з’ясувати, що команда ЛОДА здійснила подорож без зайвих пасажирів. І не якимось легкомоторним Cessna, а реактивним літаком бізнес-класу Falcon 2000.

Falcon 2000, який належить Onur, фото: Mustafa Sandikci 

Цей літак належить турецькій компанії Onur Group.

Falcon 2000 описують як просторий літак, який ідеально підходить для відпочинку та бізнес-перемовин. Максимальна кількість пасажирів – 10 осіб. «Літак забезпечить необхідний комфорт та дозволить не переривати зв’язок зі світом. Він також має ексклюзивні та елегантні деталі», – описують літак різні сайти.

Onur Group займається приватними авіаперевезеннями з 2012 року. Компанія надає послуги повітряного таксі двома літаками – Falcon 2000 (реєстраційний номер TC-CTN) та Cessna Citation XLS (реєстраційний номер TC-DAG).

Зображення з сайту Onur Group

Перші дві літери в номері означають код країни. Наприклад, для України – це UR, а для Туреччини – TC.

Салон літака Falcon 2000

Олег Синютка у телефонному коментарі «НГ. Львів» підтвердив, що літак в оренду надала компанія Onur. Щодо низької ціни за переліт, то він, цитуємо, «поторгувався».

«Можете запитати інші компанії, які надають такі послуги. Це, я так розумію, плюс-мінус собівартість польоту», – сказав він.

Ми, звичайно ж, поцікавились в інших компаніях, які надають такі послуги. І зрозуміли, що очільник Львівської області дуже погано уявляє собі ціни на ринку авіаперевезень або надзвичайно добре торгується.

Вартість перельоту в кожному випадку розраховується окремо. Ціни на приватний чартерний рейс за маршрутом Львів-Брно-Львів починаються від 4,7 тис. євро при польоті на легкомоторному літаку, наприклад, Cessna Citation XLS. Вартість перельоту на літаку бізнес-класу – від 14 тис. євро.

На кількох сайтах також вказано базовий тариф і для приватного польоту на турецькому літаку Falcon 2000 з цим же номером TC-CTN, і він становить 6 тисяч доларів за годину. Ми звернулись з листом до авіакомпанії Onur Group для розрахунку вартості аналогічного перельоту, однак станом на обід 26 жовтня відповіді не отримали. Так само вчора через зайнятість не змогли надати коментар і в київському офісі компанії.

Враховуючи ціни у відкритих джерелах, ми таки можемо розрахувати приблизну вартість оренди літака за маршрутом Львів-Брно-Львів. Час польоту зі Львова до Брно – приблизно година. Отже, щонайменше $12 тис. (чи то 320 тис. грн) за політ в Брно та назад мала б отримати компанія Onur. Але, виходить, вона надала знижку у розмірі 90% голові Львівської ОДА.

Загадковий пасажир 

Ще один цікавий момент польоту. За інформацією нашого джерела, на борту літака перебували п’ять пасажирів. Натомість, керівник апарату ЛОДА у відповіді на запит заявила, що вилетіли зі Львова четверо осіб.

Олег Синютка також підтвердив нам інформацію про п’ятьох пасажів і навіть перерахував їх: «Був заступник, директор департаменту економіки, директор департаменту освіти і директор департаменту АПК».

Виглядає на те, що в апараті ЛОДА не знали про поїздку до Брно Наталії Хмиз, директора департаменту агропромислового комплексу. Вона відсутня також на всіх офіційних фотографіях з візиту в Брно.

Офіційне фото з делегацією ЛОДА в Брно

Ми звернулись із запитанням до Наталії Хмиз, чи була вона у складі делегації, однак на момент публікації вона не надала відповідь.

Чи є корупція?

За даними Prozorro, українське відділення компанії Onur лише з початку 2017 року отримало у Львівській області підрядів на понад 2,5 млрд грн. А за даними порталу YouControl, загалом по Україні, у 2017 році компанія стала переможцем державних тендерів на суму 4,7 млрд грн. 12 жовтня 2017 року компанія уклала чергову угоду на 232 млн грн на ремонт автодороги Нижанковичі – Самбір – Дрогобич – Стрий.

У занадто дешевій оренді літака голова ЛОДА Олег Синютка не вбачає проблем. «Ну, я ж не використовував для цього державні кошти. Я не їздив на відпочинок. Я витягнув з кишені і заплатив свої власні гроші. Що тут поганого?», – каже Олег Синютка.

А на запитання, чи не захоче потім Onur якісь переваги, каже, що він «занадто мудрий і досвідчений чоловік, щоби на себе брати якісь зобов’язання».

Водночас Дарина Каленюк, виконавчий директор Центру протидії корупції, каже, що пільгова оренда літака має ознаки корупції.

«Тут є ознаки корупції. Більше того, я вам скажу, що за міжнародними стандартами, така знижка на переліт може трактуватися як хабар. З того, що ви мені розповіли, я бачу ознаки, достатні для того, щоб розпочати кримінальне провадження. Це державний службовець, і для нього є певні обмеження. Існувала така практика, що бізнес давав хабарі держслужбовцям у вигляді квитків на літак, безкоштовного готельного відпочинку чи туристичної подорожі», – каже Дарина Каленюк.

Олександра Губицька, Наталія Онисько

Нещодавно голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка та його заступники літали на міжнародну виставку в місто Брно (Чехія). Робочий візит викликав неабиякий розголос, оскільки, за інформацією місцевих медіа, Синютка скористався чартерним рейсом невідомої компанії. Пізніше голова ЛОДА підтвердив цю інформацію та заявив, що за переліт він заплатив особисті 29,8 тис. грн, а  поспіх був зумовлений робочою необхідністю. При цьому, кому належав літак, він так і не повідомив.

«Наші гроші. Львів» з’ясували деталі цього перельоту. Виявилось, що оренда літака, яким скористались львівські чиновники, коштує значно більше, ніж заплатив Олег Синютка зі свого сімейного бюджету. Знижку на понад 90% голові області зробила компанія Onur Group, яка отримує в області мільярдні підряди на ремонт доріг.

За міжнародними стандартами, така велика знижка держслужбовцю на будь-які послуги трактується як корупція.

За допомогою власних джерел нам вдалося з’ясувати, що команда ЛОДА здійснила подорож реактивним літаком бізнес-класу Falcon 2000 з реєстраційним номером TC-CTN , який належить турецькій компанії Onur Group.

Цю інформацію Олег Синютка підтвердив у телефонному коментарі «НГ. Львів». Щодо низької ціни за переліт, то він, цитуємо, «поторгувався».

«Можете запитати інші компанії, які надають такі послуги. Це, я так розумію, плюс-мінус собівартість польоту», – сказав він.

Проте за даними авіакомпаній, що надають послуги приватних перельотів, вартість в кожному випадку розраховується окремо. Ціни на приватний чартерний рейс за маршрутом Львів-Брно-Львів починаються від 4,7 тис. євро при польоті на легкомоторному літаку, наприклад, Cessna Citation XLS. Вартість перельоту на літаку бізнес-класу – від 14 тис. євро.

На кількох сайтах також вказано базовий тариф і для приватного польоту на турецькому літаку Falcon 2000 з цим же номером TC-CTN, і він становить 6 тисяч доларів за годину. Отже приблизна вартість оренди літака за маршрутом Львів-Брно-Львів, з розрахунку 2 годинного польоту, становить щонайменше $12 тис. (чи то 320 тис. грн). Тобто, компанія надала знижку на політ у понад 90%.

За даними Prozorro, українське відділення компанії Onur лише з початку 2017 року отримало у Львівській області підрядів на понад 2,5 млрд грн. А за даними порталу YouControl, загалом по Україні, у 2017 році компанія стала переможцем державних тендерів на суму 4,7 млрд грн. 12 жовтня 2017 року компанія уклала чергову угоду на 232 млн грн на ремонт автодороги Нижанковичі – Самбір – Дрогобич – Стрий.

Виконавчий директор Центру протидії корупції Дарина Каленюк, каже, що пільгова оренда літака має всі ознаки корупції.

«Тут є ознаки корупції. Більше того, я вам скажу, що за міжнародними стандартами, така знижка на переліт може трактуватися як хабар. З того, що ви мені розповіли, я бачу ознаки, достатні для того, щоб розпочати кримінальне провадження. Це державний службовець, і для нього є певні обмеження», – пояснила Каленюк.

Решту подробиць візиту читайте тут.

Виконавчий комітет Винниківської міської ради в результаті відкритих торгів підписав угоду з ТОВ «Онур конструкціон інтернешнл» на капітальний ремонт вулиці Галицької за 37,9 млн грн. Про це повідомляєтьяс на сайті система електронних закупівель Prozorro.

Згідно з технічним завданням, переможець торгів прокладе нову дорогу та тротуари, обладнає її дорожніми знаками та автобусними кишенями, проведе озеленення прилеглих територій. Завершити роботи планують до кінця 2107 року, загальна протяжність шляху, який ремонтуватимуть, не вказано.

Витрати «Онуру» на заробітну плату дорівнюватимуть 1,3 млн грн (3,43% від загальної суми), а прибуток — 172 тис. грн (0,07%).

Єдиним конкурентом на торгах виступало ТОВ «Автомагістраль-Південь» з пропозицією лише на 191 грн дорожчою. Фірма належить одеситам  Валерію Короткову та Олегу Наливаному.

ТОВ «Онур конструкціон інтернешнл» є власністю громадян Туреччини Онура та Ісхана Четінджевіз на 99,77%, решта 0,23% належать 27-річному львів’янину Олегу Фаріону.

Перемишлянський районний суд визнав винним колишнього директора Бібрського лісгоспу Віктора Козака у скоєнні п’ятьох злочинів, зокрема, привласненні службової квартири лісгоспу у Львові. А головного бухгалтера лісгоспу Ксенію Дзяну, яка діяла у змові з Козаком, суд визнав винною у скоєнні трьох злочинів.

Про це «НГ. Львів» стало відомо з тексту вироку від 10 жовтня, оприлюдненого у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Цю справу суд розглядав ще з липня 2011 року.

Віктор Козак працював директором Бібрського лісгоспу у 2002-2008 роках. З матеріалів справи відомо, що у 2003 році він вирішив придбати за кошти лісгоспу для себе та своєї сім’ї службову квартиру вартістю майже 352 тис. грн (на той час $66 тис.) площею 150,9 кв. м у Львові у новобудові на вулиці Остроградських, 5.

Розрахунки за квартиру лісгосп провів у 2003-2004 роках. Причому через брак коштів на рахунках для внесків Козак оформив у банку «Аваль» два кредити від імені лісгоспу загалом на 290 тис. грн.

Згодом слідство встановило, що квартира, яку підшукав собі Козак, була однією з найбільших за площею 4-х кімнатних квартир у цій новобудові, і на момент укладення договору у червні 2003 року, у новобудові було немало вільних квартир меншої площі.

Працівникам лісгоспу та членам профкому у червні 2003 року Козак розповів, що квартира йому потрібна, оскільки він не має житла у Бібрці та змушений щодня доїжджати на роботу з Бродів.

Про те, що він вже підшукав квартиру у Львові, а не у Бібрці, Козак змовчав. Більше того, членам профкому він розповів, що квартира буде придбана за кошти Держкомлісгоспу. Тоді ж профком лісгоспу прийняв рішення дати згоду на виділення коштів для придбання житла для директора. Протокол цього засідання профкому голова профкому за наполяганням Віктора Козака переписував кілька разів.

У квітні 2004 року ДЛГО «Львівліс» нагадало своїм підлеглим лісгоспам, що купувати будь-які основні засоби, зокрема і житло, вартістю понад 10 тис. грн, можна лише за погодженням з Держкомітетом лісового господарства.

Тоді, щоб приховати порушення, Козак написав листа від імені гендиректора ДЛГО «Львівліс» з клопотанням про дозвіл на придбання квартири для нього, який «шляхом обману» дав підписати гендиректору.

Цей лист Козак сам подав до Держкомлісгоспу, звідки у грудні 2004 року отримав відповідь-дозвіл заступника голови Комітету, причому отриманий ним примірник був датований 23 грудня 2003 року, а офіційний примірник, що зберігався у Комітеті – на рік пізніше. Гендиректор «Львівлісу», як виявилось, погодився накласти схвальну резолюцію «заднім числом». У такий спосіб, вважають слідчі, директору лісгоспу вдалося створити хибне враження, що договір із забудовником укладений на законних підставах.

Право власності на цю чотирикімнатну квартиру Козак шляхом службових підроблень зареєстрував на себе у липні 2005 року. В цьому йому допомогла головний бухгалтер Ксенія Дзяна. Так, Козак підробив акт прийому-передачі квартири йому від Бібрського лісгоспу на підставі вигаданого ним дозволу Держкомлісгоспу. Отримавши цей підроблений акт, Дзяна за вказівкою Козака списала квартиру з балансу лісгоспу.

У жовтні 2009 року Козак дізнався, що у міліції перевіряють його «квартирну» історію, а тому приїхав на старе місце роботи у Бібрський лісгосп та забрав у Дзяної усі документи начебто для їх пред’явлення працівникам міліції. Ці документи згодом вилучили у нього вдома.

Загалом шкоду Бібрському лісгоспу через придбання квартири Козаку оцінили у майже мільйон гривень, з яких майже 352 тис. грн – кошти, перераховані забудовнику, 575 тис. грн – відсотки за користування отриманими кредитами та 70 тис. грн – суми пені, штрафів та комісій за кредитами.

В результаті Віктору Козаку за привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах (ч. 5. ст. 191 КК) та зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 364 КК) суд призначив 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Привласнену квартиру суд вирішив окремо конфіскувати та поставити на баланс лісгоспу.

Крім того, суд визнав Козака винним у наданні завідомо неправдивої інформації банку з метою отримання кредиту, заволодінні шляхом шахрайства та зловживання службовим становищем офіційними документами, службовому підробленні. За ці злочини середньої тяжкості суд звільнив його від відповідальності через закінчення строків давності.

Бухгалтерові Ксенії Дзяній суд призначив покарання за зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК) у вигляді 5 років позбавлення волі. Від відповідальності за інші злочини середньої тяжкості – службове підроблення, надання завідомо неправдивої інформації банку з метою отримання кредиту, суд звільнив її від відповідальності через закінчення строків давності.

Своєї вини ані Козак, ані Дзяна не визнали за жодним інкримінованим їм злочином та просили закрити кримінальну справу у зв’язку з відсутністю у їх діях події та складу злочинів. На вирок суду подали апеляційну скаргу.

Господарський суд Львівської області скасував запис про державну реєстрацію на нежитлове приміщення площею 175,7 кв. м на вулиці Замкова, 9 у Львові, яке було вилучено з комунальної власності внаслідок шахрайських дій. Про це стало відомо з рішення суду, розміщеного в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Суд задовольнив позов Львівської місцевої прокуратура №2 в інтересах Львівської міської ради про витребування нежитлового приміщення з чужого незаконного володіння. Судом також скасовано запис про державну реєстрацію права власності ПП «K.P.O.K.-7» на це приміщення на Замковій.

Згідно з матеріалами справи, право власності було зареєстровано 13 листопада 2016 року ПП «Гот» на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації № 201 від 12.03.2001. Проте, за даними прокуратури, такого розпорядження не існувало. Вже 19 листопада 2016 року ПП «Грот» продало новому власнику – ПП «K.P.O.K.-7». Такий швидкий продаж був необхідним для того, щоб «створити» так званого добросовісного набувача майна. Проте прокуратурі вдалось довести, що добросовісного набування майна не було, оскільки ПП «K.P.O.K.-7» придбало приміщення в «особи, яка не мала права відчужувати це майно».

Власником ПП «Грот», яке на даний момент вже має іншу назву – ПП «ТМ Тріада», є Артем Шпота, якого затримували як підозрюваного в рамках кримінального провадження про незаконне відчуження комунального майна. У червні поточного року він вийшов під заставу у 240 тис. грн.

Власником ПП «K.P.O.K.-7» є Олег Рогоцький, який є одним з основних фігурантів «афери століття», але який наразі не фігурує серед підозрюваних у кримінальному провадженні.

Нагадаємо, у листопаді минулого року спеціалісти управління комунальної власності ЛМР виявили, що десятки комунальних приміщень Львова перереєстровані на приватних осіб – львівських підприємців Ірину Сандул та Людмилу Малькову. «НГ. Львів» детально писали про схему, за якою було здійснено відчуження міського майна.

Після відкриття кримінального провадження на частину приміщень було накладено арешт. Зокрема, на нежитлове приміщенеян ан вулиці Замковій, 9.

Сихівський районний суд Львова визнав винною старшого інспектора Личаківської ОДПІ управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Львівській області Ольгу Кокотко в отриманні хабара у 100 тис. грн за вплив на неприйняття її керівниками рішень про проведення перевірки та застосування штрафних санкцій щодо суб’єкта підприємницької діяльності. Згідно з рішенням суду, Кокотко повинна сплатити штраф у 25,5 тис. грн.

Крім того, протягом трьох років Ользі Кокотко заборонено обіймати посади в органах ДФС, державної влади та місцевого самоврядування. Такими є умови угоди про визнання винуватості, яку затвердили 19 жовтня.

Як раніше повідомляли «НГ. Львів», 39-річна Кокотко вимагала у фізичної особи-підприємця хабар за неприйняття рішень про проведення податкової перевірки порушень, пов’язаних з перевищенням річного порогу доходів у 1,5 млн грн.

Через бухгалтера підприємця вона повідомила, що йому загрожують найсуворіші штрафні санкції, зокрема, анулювання свідоцтва платника єдиного податку та накладення штрафних санкцій у розмірі близько 800 тис. грн. Пізніше Кокотко підтвердила погрози вже при особистій зустрічі з підприємцем і заявила, що цього можна уникнути лише за умови передачі їй 100 тис. грн.

15 серпня 2017 року о 14.30 бухгалтерка підприємця передала зазначену суму інспекторці. За вказівкою Кокотко, вона поклала гроші на підлогу у туалеті та вийшла з нього.

З тексту вироку відомо, що ці 100 тис. грн, саме 200 банкнот номіналом 500 грн, були власністю УСБУ у Львівській області.

Хабар вилучили, Ольгу Кокотко затримали. Проте, як виявилося, у військовій прокуратурі та СБУ не знали про точний час передачі хабара, а тому розпочали слідчі дії у туалеті лише о 15:45, тобто через 1 годину та 15 хвилин після передачі хабара. Втім наступного дня слідчий суддя визнав проведений огляд приміщення туалету законним і таким, що проведений відповідно до вимог КПК.

Затриманій Кокотко 16 серпня повідомили про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК –  одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з вимаганням. 18 серпня суд обрав їй запобіжний захід – тримання під вартою на строк на 60 діб з альтернативою внесення застави у розмірі 128 тис. грн. Заставу внесли за неї того ж дня.

У вересні Кокотко погодилася укласти угоду про визнання винуватості та її дії перекваліфікували з ч. 3 ст. 368 КК на значно м’якшу ч. 2 ст. 369-2 КК. Іншими словами, спочатку їй загрожувало позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років, а після перекваліфікації – покарання у вигляді штрафу або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років.

Після отримання вироку грошові активи, які декларувала Кокотко, кудись випарувалися. 17 жовтня Кокотко подала до НАЗК електронну декларацію «перед звільненням», а після вироку, 23 жовтня – виправлену декларацію. У першій вона вказала 215 тис. грн на рахунках у банку. Натомість у виправленій – ніяких грошових активів вона вже не має. Водночас у поданій навесні цього року своїй електронній декларації за 2016 рік Ольга Кокотко вказала 250 тис. грн готівкою та 200 тис. грн на рахунках у банку. Машина та будинок, на які суд накладав арешт, залишилися у її власності.

Слідчий суддя Галицького районного суду Львова наклав арешт на майже 628 га земель запасу та земельних паїв померлих громадян у Львівській області, позбавивши ПП «Західний Буг» права на їх відчуження, розпорядження та використання. Про це стало відомо з ухвали суду від 17 жовтня.

Арешт наклали в рамках кримінального провадження № 12017140000000726, яке 14 вересня цього року  зареєстрували в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 ККУ (самовільне зайняття земельної ділянки).

Арештували землю на території Буського та Сокальського районів області, оскільки поліція підозрює службових осіб ПП «Західний Буг» у самовільному використанні для сільськогосподарських потреб цих земель у 2016-2017 роках:

– 70,9547 га земельних паїв померлих громадян на території Боложинівської сільради,

– 276,7554 га земельних паїв померлих громадян на території Турянської сільради,

– 9,4088 га земельних паїв померлих громадян на території Красненської селищної ради,

– 149,2 га земель запасу на території Карівської сільради,

– 93,71 га земельних паїв померлих громадян та 27,9 га земель запасу на території Стенятинської сільради.

Згідно інформації з відділів держгеокадастру у Буському та Сокальському районах Львівської області, договори оренди земель сільськогосподарського призначення з ПП «Західний Буг» на території усіх вище перелічених сільських рад не укладались.

Власниками ПП «Західний Буг» є Юрій Гладун (30%), Оксана Друль (30%), Валерій Овчарук (30%) та Віталій Сікорський (10%).

Нагадаємо, у серпні суд також арештував майже 400 га невитребуваних земельних паїв померлих громадян та посіви сільськогосподарських культур у Радехівському районі, позбавивши ТОВ «Барком» права на їх відчуження, розпорядження та використання. У вересні суд частково задовольнив апеляційну скаргу «Баркому», дозволивши збір урожаю сільськогосподарських культур, який був на них вирощений.

10 жовтня у цьому кримінальному провадженні до суду надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування про обвинувачення Лісового Анатолія Романовича. У відкритих джерелах не вдалося знайти його зв’язків з ТОВ «Барком». Підготовче судове засідання відбудеться 16 листопада.

Західний офіс Держаудитслужби підтвердив виявлені порушення у двох закупівлях, де замовники, Національна академія сухопутних військ та ПАТ «Шахта «Надія», обрали за результатами конкурсу постачальників із «чорного списку» АМКУ. Про це стало відомо з відповідей аудиторів на звернення ГО «Центр громадського моніторингу та досліджень».

Як відомо, до цього списку вносять юридичних та фізичних осіб-порушників, які спотворили результати торгів. Протягом трьох років з дати винесення рішення АМКУ з такими учасниками не дозволено підписувати договори за результатами торгів.

Так, згідно із Реєстром про зведені відомості рішення органів Антимонопольного комітету, підприємець Петро Боднарчук ще у листопаді 2015 року порушив законодавство, однак у травні 2017 року академія уклала з ним договір на 3,6 млн грн про закупівлю сиру.

Так само ПАТ «Шахта «Надія» замовила гвинтовий блок у ПАТ «Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш», яке було внесено до чорного списку Луганським АМКУ ще у листопаді 2016 року.

У цих двох випадках Західний офіс Держаудитслужзби надіслав порушникам рекомендації усунути виявлені порушення, розірвати договір та притягнути до відповідальності винних осіб.

Основна перевага системи електронних закупівель Prozorro, заявлена її творцями, – це неможливість державного замовника втручатися в хід торгів, відсіювати небажаних постачальників та якось впливати на них. Тобто основана мета – звести до мінімуму людський фактор при відборі переможця і водночас зробити всю інформацію про торги максимально публічною.

Але якщо важко обдурити електронну систему на рівні проведення торгів, то можна це зробити на рівні підготовки до них – дібрати певний склад учасників, домовитись про певну поведінку під час  аукціону тощо. За понад рік проведення закупівель в Prozorro, з’явилась низка способів, що їх вже можна трактувати як схеми.

«Наші гроші. Львів» неодноразово писали про те, як тендерні комітети в області незаконно відхиляють пропозиції учасників або «прописують» умови під певні компанії. Але тепер ми вирішили окремо зупинитись на поведінці самих бізнесменів, і дослідили кілька сотень закупівель у Львівській області, які проводили вже за новою системою, аби з’ясувати, як поводять себе деякі компанії, аби перемогти.

Спосіб 1. Аукціон для своїх – продаємо дорожче

Кілька способів можна легко описати на прикладі дій двох компаній у Львівській області, які прийшли на аукціон разом… 470 разів. Вони в основному торгують продуктами харчування – ТОВ «Євро Фіш» та ПП «Галбізнес Груп». Про їх пов’язаність свідчить не лише одна адреса, телефон, електронна пошта, а й поведінка.

Зазвичай одна з цих двох компаній пропонує значно нижчу ціну, аніж інша. Наприклад, відкриті торги на закупівлю риби відділом освіти Личаківського району Львівської міської ради. Очікувана вартість закупівлі становила 1 млн 224 тис. грн.

«Галбізнес Груп» запропонувало ціну, наближену до максимальної, – 1,2 млн грн, а «Євро Фіш» значно нижчу – 803,6 тис. грн. На аукціоні пропозиції залишились незмінними, дорожчий «Галбізнес Груп» не зменшив ціну навіть на копійку.

Враховуючи, що на торги не прийшов ніхто, окрім них, то замовник, звичайно, підписує угоду з компанією, яка пропонує дешевшу пропозицію. Але раптом, коли доходить справа до підписання угоди, «найдешевша» компанія «Євро Фіш» відмовляється від підписання договору через … арифметичну помилку в розрахунку ціни.

Згідно з чиним законодавством, замовник змушений укласти угоду з наступним (за ціновою пропозицією) учасником. А в даному випадку – це єдиний другий учасник з найдорожчою ціною.

Таких відмов від підписання договорів – десятки. У листах до тендерних комітетах то від однієї фірми, то від другої, директори цих компаній зазвичай вказують, що відмовляються підписати договір, наприклад, через нібито допущені арифметичні помилки, або не надають додаткові довідки, які необхідні для підписання договору.

Торги на постачання риби. Дешевший «Галбізнес Груп» знову «зробив» арифметичну помилку

Аналогічним чином відділ освіти Личаківського району управління освіти не зміг купити дешевші на  114 тис. грн печиво та на 101 тис. грн цукор у «Євро Фіш», бо фірма відмовилась підписувати договір. Як ви вже зрозуміли, постачальником стало «Галбізнес Груп».

Арифметичні помилки також робить «Євро Фіш», чия пропозиція була дешевша за «Галбізнес Груп» на майже 100 тис. грн у закупівлі курячих стегон

Спосіб 2. Затягнути конкурента у прірву

Наступна ситуація. Що робили ці дві фірми, якщо на торги прийшов ще хтось? Ми назвали цей спосіб «затягуванням у прірву». Дешевший учасник, чи то «Галбізнес Груп», чи то «Євро Фіш», під час аукціону «падали» в ціні якомога нижче, щоб небажаний конкурент також знижував ціну. Таку тактику при наявності конкурентів ці дві фірми використовували не завжди. Однак настільки часто, що вона не могла залишитись не поміченою.

Наприклад, весняна закупівля масла відділом освіти Франківського району ЛМР з очікуваною вартість 1,2 млн грн. Окрім «Євро Фіш» та «Галбізнес Груп», на торги прийшов підприємець Дмитро Романишин. Його пропозиція була найдешевша – 865 тис. грн, тоді як «Євро Фіш» пропонувало масло за 944 тис. грн, а «Галбізнес Груп» – 1,2 млн грн.

Під час аукціону «Євро Фіш» впало в ціні до 649 тис. грн, а з ним і підприємець Романишин – до 696 тис. грн. «Євро Фіш» традиційно відмовилось підписувати договір. І не дивно, бо масла по 54 грн за кілограм не існує.

Зрозуміло, що і підприємець Дмитро Романишин від підписання договору також відмовився. Відтак, договір підписали з «Галбізнес Груп», чия пропозиція була незмінною і становила максимально можливу суму – 1,2 млн грн. Масло купили по 100 грн/кг.

Аналогічно на літніх торгах Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні під час аукціону впав на 30% підприємець Ігор Ченька. Потім він написав комітетові, що «відмовляється постачати товар… у зв’язку з низькою ціною пропозиції».

«Галбізнес Груп», який своїм падінням на аукціоні провокував конкурента до зниження ціни, як завжди, стверджував, що допустив арифметичну помилку при формуванні ціни. Відтак, договір підписали з «Євро Фіш», який взагалі не знижував свою максимальну на торгах ціну.

Таким чином відмовилась від підписання договору і фірма «Сандора» на торгах Медичного реабілітаційного центру МВС України.  Подібну схему використовують не лише «Галбізнес Груп» та «Євро Фіш». Наприклад, на аукціон із  закупівлі олії для Поповицького психоневрологічного інтернату прийшли дві фірми, які належать подружжю, та приватний підприємець.

Про пов’язаність «Кит-Світ» та «Першої торгової компанії» «НГ. Львів» вже писали. З довідок, які ці компанії подають на торги, відомо, що чоловік та дружина також працевлаштовані у фірмах одне одного. Причому, власниця «Першої торгової компанії» навіть не знає, відколи вона є директором у своїй же фірмі.

Під час аукціону поведінка цих учасників була такою: найдорожча пропозиція від «Кит-Світ» взагалі не змінювалась, натомість «Перша торгова компанія» постійно зменшувала ціну, «затягуючи» до зменшення і підприємця.

В результаті, і підприємець, і «Перша торгова компанія» відмовились підписувати договір, який уклали із найдорожчим на торгах «Кит-Світ».

Коментар експерта

Мирослав Сімка, голова правління «Центру громадського моніторингу та досліджень»:

«Вищенаведена поведінка учасників тендеру на електронному аукціоні є антиконкурентними узгодженими діями, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, що визначено частиною 1 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Розгляд таких протиправних дій учасників торгів здійснює АМКУ».

Спосіб 3. Приведи родича, друга чи ще одну свою фірму

Якщо два попередні способи є хоч і не чесними, але формально закон не порушують, то наступний часто порушує антимонопольне законодавство. Йдеться про участь в торгах пов’язаних  учасників, коли на аукціон приходять дві-три фірми, де одні й ті самі засновники в різних долях.

Наприклад, Андрій Бутитер та Микола Вірт спільно володіють фірмами «Вікна-Центр» та «Енергоекосервіс» (по 50% в кожній). Втім це не завадило обом фірмам взяти участь в одних і тих же аукціонах сім разів. Інколи лише вдвох.

Аналогічним чином лише один раз встигли розіграти торги приватні підприємства «Агролеон-Захід» та «Аква-Біл», де Іван Гевак володів 50 та 30% відповідно.

Якщо у вас не має ще однієї фірми, то разом із вашою може прийти компанія знайомого бізнес-партнера. Наприклад, «Львівдах» та «Галицька магістраль» разом прийшли змагатись за замовлення 14 разів. Власник першої компанії Іван Кіцила та співвласник другої названої компанії Ярослав Олійник мають також інший спільний бізнес. Коли до замовників приходили лише ці дві компанії, їх пропозиції взагалі залишались незмінними. Тобто вони не змагались, а бюджет не отримував додаткову економію коштів. Приклади тут: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 і 8.

Так само торги на закупівлю транспорту, де учасниками були лише пов’язані «Радіал-Україна» та «АІС-Полстава» – первинні пропозиції залишались незмінними. Та ще й відрізнялись на дуже незначну суму, наприклад, лише 100 гривень чи 1000 гривень.

Причому ця друга близька фірма чи фізична особа навіть не збиратиме всі довідки, а може оприлюднити в Prozorro якихось один-два документи. Як, наприклад, підприємець Тарас Холявка, який на торги військової академії у Львові з великого переліку необхідних документів надав лише витяг і виписку. Його конкурентом виступала споріднена компанія «Родина».

Коментар експерта

Мирослав Сімка, голова правління «Центру громадського моніторингу та досліджень»:

«Відповідно до Закону «Про публічні закупівлі», пов’язаною особою є особа, що відповідає, зокрема, такій ознаці: юридична особа, яка здійснює контроль над учасником процедури закупівлі, або контролюється таким учасником процедури закупівлі, або перебуває під спільним контролем з таким учасником процедури закупівлі. Зокрема, сюди входить і володіння часткою (паєм, пакетом акцій), яка становить не менше ніж 25% статутного капіталу учасника процедури закупівлі. Якщо участь в торгах приймають учасники, які в розумінні закону є пов’язаними особами, то замовник зобов’язаний відхилити такі пропозиції учасників».

Спосіб 4. Обіцяй мінімум – підписуй максимум

Основний спосіб перемогти на електронних торгах – це запропонувати найнижчу ціну. Це зрештою, прописано в критеріях оцінки з розрахунку на адекватність учасників та ринкові реалії. Але це також породило ще одну схему махлювання на торгах – впасти до мінімуму, точніше навіть нижче мінімуму рентабельності.

В такому випадку замовник змушений підписувати угоду з учасником, що запропонував найменшу ціну. При цьому всі розуміють, що послуг за такою ціною ніхто не отримає, тому що не можна придбати, скажімо, газ за ціною картоплі. Тому вже після торгів підписують додаткові угоди, в яких вже зазначено реальніші та обґрунтованіші ціни.

Подібне відбулося на торгах із закупівлі природного газу відділом освіти Пустомитівської РДА. На аукціон прийшло 6 компаній. Найдешевше газ запропонувала київська фірма «Енергія України», чия пропозиція була дешевшою на понад мільйон гривень від найближчої за ціною. Лише 4 млн 495 тис. грн. І це при очікуваній ціні в 8,9 млн грн, та цінових пропозиціях інших учасників в 6-8 млн грн.

Відтак, 5 липня цього року в «Енергії України» освітяни замовили газ по 5550 грн з ПДВ за тисячу «кубів». Однак за такою низькою ціною газ взагалі не поставляли, оскільки далі пішли так звані додаткові угоди:

• 9 серпня – «ціна газу з 1 липня 2017 року становить 6104,44 грн з ПДВ»;
• 10 серпня – «ціна газу з 1 серпня 2017 року становить 6714,27 грн з ПДВ»;
• 6 вересня – «ціна газу з 1 вересня 2017 року становить 7375,02 грн з ПДВ»;
• 23 жовтня – «ціна газу з 1 жовтня 2017 року становить 8122, 78 грн з ПДВ».

Водночас у вересні «Енергія Захід» підписала договір з Буськими освітянами на газ по 5399,97 грн за тисячу «кубів» і вже двічі підняла ціни, востаннє – 10 жовтня до 6532,78 грн.

Як повідомляють «Наші гроші», для перемоги в торгах ця компанія пропонує ціни на торгах, що нижчі від офіційного прейскуранту «Нафтогазу», а потім піднімають вартість газу додатковими угодами. В них комітет посилається на можливість підвищення ціни на 10% у разі коливання на ринку, що передбачено законом «Про публічні закупівлі». Однак в період підвищення ціни газу (березень-квітень) навпаки відбувалось пониження ринкових цін через закінчення опалювального сезону.

Аж занадто дешево замовив сир відділ освіти Франківського району: кисломолочний (9%) – по 43,03 грн/кг, твердий (45%) – по 70,47 грн/кг. Це випадок увійшов у наше весняне дослідження закупівельних цін на продукти, бо інші відділи освіти замовляли ці продукти значно дорожче. Однак підприємець Андрій Проць, який для перемоги на аукціоні впав в ціні на 348 тисяч, вже підняв ціну… сім разів. Відтак тепер кисломолочний сир у Франківському районі Львові постачають вже по 74,6 грн/кг, а твердий – по 127,5 грн/кг.

Аби продати яйця Львівському обласному госпіталю ветеранів війн та репресованих підприємець Олег Ченька скинув понад 100 тисяч в ціні. Тому десяток яєць на момент укладення договору у лютому цього року коштували лише 12,4 грн, тоді як на інших торгах ціни були майже вдвічі вищі. Тепер, після восьмиразового підняття ціни, десяток яєць від підприємця коштує вже 23,6 грн, тоді на як на гуртовому ринку «Шувар» можна купити по 19,5 грн.

Коментар експерта

Мирослав Сімка, голова правління «Центру громадського моніторингу та досліджень»:

«Закон України «Про здійснення публічних закупівель» дозволяє корегувати ціни в договорі, укладеному після проведення електронної закупівлі. Так, зокрема, частиною 4 статті 36 Закону визначено, що «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі». Кількість внесення таких змін до договору законом не обмежена, а для підтвердження коливання ціни на товар на ринку, учасників торгів надають замовникам відповідні листи з Торгово-промислової палати та/або з обласного управління статистики».

Олександра Губицька

Матеріал підготовлено на основі зібраних ГО «Центр громадського моніторингу та досліджень» даних щодо рівня конкуренції на торгах

Державний історико-архітектурний заповідник у місті Жовкві 25 жовтня уклав угоду на проведення протиаварійних та невідкладних консерваційних робіт  у Жовківському замку за 8,98 млн грн. У закупівлі перемогу здобуло колективне підприємство «Центр Комплекс» Львівської обласної асоціації інвалідів.

Єдиним конкурентом переможця було ТОВ «Ві. Ай. Пі. Будівельна компанія» з пропозицією 9,1 млн грн. Під час аукціону обидві компанії не знижували своїх пропозицій.

За технічним завданням, підрядник укріпить стіни та фундамент кухонного корпусу замку, розбере та замінить підлогу, відремонтує сходи та перекриє дах.

Згідно з договірною ціною, витрати фірми на заробітні плати становитимуть 1,11 млн грн (12,3% від суми договору), а прибуток — лише 100 тис. грн (1,1% відповідно).

За словами Івана Смолинця, провідного юриста-консультанта історико-архітектурного заповідника, це — підготовчі роботи в найбільш зруйнованих частинах замку, які проведуть до кінця року, як підготовку до масштабної реставрації.

Нагадаємо, комплексна реставрації Жовківського замку реалізується з березня 2017 року. Джерелом фінансування є великий державний інвестиційний проект загальною вартістю 150 млн грн. Повністю завершити реставрацію замку планують до кінця 2019 року.

Це вже не перша спроба провести реконструкцію архітектурної пам’ятки. Реставрацію замку планували проводити ще з 2009 року, але роботи не проводились через відсутність фінансування. Тоді навіть провели конкурс на виготовленян проектно-кошторисної документації за 4 млн грн, в якому перемогло ПП «Ярко і К».

В грудні 2013 року заповідник виграв 1,4 млн євро на конкурсі  від ЄС «Польща-Білорусь-Україна 2007-2013». За ці кошти замовник з другої спроби уклав договір на реставрацію частини замку з ЗАТ «Зубр ЛТД» на суму 15,6 млн грн, але договір розірвали. Як пояснив голова конкурсних торгів, компанія відставала з виконанням робіт та були проблеми з фінансуванням. Нові торги провели в липні 2015 року, і тоді перемогло підприємство «Центр Комплекс», яке виконало роботи, але вже за 19,6 млн грн.

Служба автомобільних доріг у Львівській області провела дві закупівлі на експлуатаційне утримання мостів на загальну суму понад 4,7 млн грн. Остаточно угоди ще не укладені, але в обох випадках на рішення про визнання переможцем очікує ТОВ «ЛД-Держбудпостач». Про це стало відомо з системи електронних закупівель Prozorro.

Йдеться про експлуатаційне утримання  мосту через річку Дністер у смт. Журавне (Жидачівський район) вартістю 3,14 млн грн та аналогічного об’єкту на ділянці дороги місцевого значення С140433 Рихтичі – Михайлевичі (Дрогобицький район) за 1,59 млн грн.

В обох випадках на торгах конкурували лише дві фірми – переможець ТОВ «ЛД-Держбудпостач» та ТОВ «ЛД-Галбуд». Пропозиції учасників впродовж торгів залишались незмінними.

Ймовірно, це зумовлено тим, що обидві компанії мають багато спільного, наприклад, власників.

За даними інформаційно-аналітичної платформи YouСontrol, власниками 35% ТОВ «ЛД-Галбуд» є стрийське подружжя Володимир та Мирослава Лози та їх син Ярослав Лоза, а 65% компанії належить ТОВ «ЛД-Держбудпостач».

В свою чергу «ЛД-Держбудпостач» зареєстроване в Дрогобичі, а його власниками є Ярослав Лоза (4%), Андрій та Василь Дуліб’яники (6%), а 90% підприємства належить польській фірмі Hydromet.

За даними польського реєстру підприємців, власниками підприємства Hydromet є чотири громадянина України: Ярослав Лоза, Володимир Лоза, Андрій Дуліб’яник та Василь Дуліб’яник. Відтак, ТОВ «ЛД-Держбудпостач» дві родини ділять між собою: Ярослав і Володимир Лози (49%) та Андрій і Василь Дуліб’яники (51%).

Загалом учасник «ЛД-Держбудпостач» є власником 65% свого конкурента ТОВ «ЛД-Галбуд». Згідно чинного законодавства, дві фірми-учасники даних торгів вважаються пов’язаними, а тому комітет зобов’язаний відхилити їх пропозиції.

Галицький районний суд звільнив від покарання за заподіяну «Львівській залізниці» шкоду у 7,3 млн грн киянина Володимира Приходька, що ще у 2004 році отримав від залізничників гроші за ненадані послуги з допомоги в оформленні державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Про це «НГ. Львів» стало відомо з тексту вироку, оприлюдненого у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

20 жовтня суд визнав директора та співзасновника ТОВ «Науково-технічний центр «ЕСКО» Володимира Приходька винним у службовому підробленні, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 366 ККУ), та зловживанні своїми повноваженнями, як службової особи юридичної особи приватного права, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364-1 ККУ). За обидва злочини суд призначив Приходьку покарання – два роки позбавлення волі, але звільнив його від нього через закінчення строків давності.

Приходьку інкримінували те, що він заподіяв «Львівській залізниці» шкоду на майже 7,3 млн грн. У листопаді 2003 року він, як директор ТОВ «НТЦ «ЕСКО»», уклав із «Львівською залізницею» договір на проектно-вишукувальні роботи із встановлення меж смуг відведення та земельних ділянок під залізничним станціями. Крім того, фірма Приходька мала оформити й передати залізничникам державні акти на право постійного користування цими ділянками, створити електронний архів для інвентаризації земель залізниці.

Договір уклали на суму 14,5 млн грн (на той час трохи менше $3 млн). Виконати свої обов’язки фірма Приходька мала до кінця 2004 року. Проте, вже 1 червня 2004 року він підробив акт виконаних робіт, на підставі якого отримав згодом різними траншами, зокрема, і за невиконані ще роботи майже 7,3 млн грн.

Слідчі встановили, що на момент складання акту жодні роботи не були закінчені, а договір виключав можливість авансової оплати послуг підрядника. Державні акти на право постійного користування ділянками «НТЦ «ЕСКО»» передавало «Львівській залізниці» згодом у 2004-2007 рр., але на деякі ділянки вони так і не були оформлені.

На суді своєї вини Приходько не визнав, а присутнім пояснив, що його фірма виконала значний обсяг роботи, але через брак фінансування з боку «Львівської залізниці» виконання робіт зупиняли кілька разів. Натомість, державні акти на землю «Львівська залізниця» мала отримувати самостійно, оскільки у його фірми не було для цього достатніх повноважень.

У лютому 2012 році за позовом львівського міжрайонного транспортного прокурора Господарський суд Києва вирішив стягнути з «НТЦ «ЕСКО» ці 7,3 млн грн на користь «Львівської залізниці», оскільки ці гроші, як встановив суд, були перераховані безпідставно, зокрема й через те, що в акті виконаних робіт були відсутні дані, передбачені договором.

До слова, кілька попередніх спроб прокуратури і «Львівської залізниці» відсудити в «НТЦ «ЕСКО» гроші були безуспішними. У 2008 році «Львівська залізниця» намагалася стягнути 4,3 млн грн за невиконані роботи, що були вписані до акту від 1 червня 2004 р., але Господарський суд Києва задовольнив лише зустрічний позов «НТЦ «ЕСКО»» про стягнення боргу у 3,6 млн грн.

Чи вдалося стягнути виконавчій службі з ТОВ «НТЦ «ЕСКО»» 7,3 млн грн – невідомо, але в автоматизованій системі виконавчих проваджень вказано, що провадження, відкрите у липні 2016 року, у якому боржником є фірма Приходька, а стягувачем – «Укрзалізниця», значиться як завершене.

Департамент розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської облдержадміністрації розірвав три угоди з ТОВ «Львівська теплоенергетична компанія» на загальну суму 3,9 млн грн після публікації на сайті «НГ. Львів». Про це повідомив керівник департаменту Назарій Романчук.

Йдеться про роботи з реконструкції або будівництва водопроводу у Бориславі, Дрогобичі та селі Вороців Яворівського району. Усі угоди були укладені без конкурсної процедури, оскільки вартість кожної послуги не перевищує 1,5 млн грн.

Підрядник, який мав виконувати роботи, ТОВ «Львівська теплоенергетична компанія», раніше не перемагало на тендерах, а його першими засновниками були Ігор Цейтлін, начальник департаменту ЖКГ Львівської ОДА до серпня 2013 року, та Богдан Гагалюк, депутат Львівської облради. Нині власниками є Наталя Іськів (50%), Галина Бойко (40%) та Богдан Монастирський (10%).

Як розповів Назарій Романчук, після публікації договори розірвали і провели конкурсні закупівлі. Участь у торгах взяло три компанії: ТОВ «Львівська теплоенергетична компанія», ТОВ «РІСТ» і ТОВ «Будгарант групп». Остання здобула перемогу в усіх трьох закупівлях. Кожен з нових підписаних договорів є дешевшим, ніж укладений раніше. Таким чином сума договорів становить 3,47 млн грн проти 3,88 млн грн, що на 11,5% дешевше.

Проте й теперішній переможець неодноразово фігурував в матеріалах «НГ. Львів». Зокрема, під час укладання договору на реконструкцію каналізації в Славську, компанія підписала договір на суму на 200 тис. грн більшу, ніж було визначено аукціоном. ТОВ «Будгарант групп» зареєстровано три роки тому у Львові, а його власником є Андрій Пісюра.

Новокалинівська міська рада (Самбірський район) в результаті відкритих торгів 1 листопада підписала договір з ТОВ «Видавництво «Розумники» на закупівлю телевізійного та аудіовізуального обладнання на загальну суму 211 тис. грн. За ці кошти міська рада придбала інтерактивну дошку, проектор та сім телевізорів. Про це стало відомо з системи електронних закупівель Prozorro.

Участь у торгах, окрім переможця, взяв лише приватний підприємець Валентин Рогоза. Учасники не знижували вартості своїх  послуг в процесі аукціону. При цьому вартість двох із трьох придбаних позицій є значно вищою за ринкову.

Наприклад, сім телевізорів ERGO LE55CT2000AK придбали за 19,8 тис. грн/шт. Натомість в інтернет-магазинах такий телевізор продають в середньому за 14 тис. грн за одиницю, тобто на понад 40% дорожче.  Проектор Acer S1283WHNE в мережі продають за 18,3 тис. грн, а Новокалинівська міська рада придбала його на чверть дорожче, тобто за 23,1 тис. грн.

Окремо на встановлення техніки та інсталяції пристроїв витратять 18 тис. грн. Детальнішої інформації про цю послугу та її елементи в технічному завданні та пропозиціях учасників не було. При спробі з’ясувати це в тендерному комітеті замовник послався на техзавдання, в якому за його словами є вся необхідна інформація.

Засновниками ТОВ «Видавництво «Розумники» є Ігор Каплаушенко, Тетяна Кохан і Тарас Шевченко.  Вони не вперше конкурують на торгах з Валентином Рогозою. Що більш, Рогоза часто фігурує як керівник науково-методичного відділу видавництва «Розумники».  І один із співзасновників видавництва Ігор Каплаушенко вже навіть пояснював цю ситуацію сайту «Читомо», мовляв, Валентин Рогоза не є співробітником видавництва, а є спеціалістом Інституту педагогіки НАПН України, якого вони залучають до співпраці. А відділ, який він очолює, складається виключно із позаштатних працівників.

Разом й з тим варто зазначити, що директор видавництва, Олександр Кохан теж є науковим співробітником лабораторії профільного навчання та профконсультацій Інституту педагогіки НАПН України.

Личаківський районний суд Львова закрив провадження у справі проти судді Господарського суду Львівської області Андрія Цікала, який не повідомив НАЗК про придбання нового авто вартістю 740 тис. грн. Про це стало відомо з тексту постанови суду, оприлюдненої у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Прокуратура просила у Личаківському районному суді визнати Андрія Цікала винним в адміністративному правопорушенні, пов’язаним з корупцією за ч. 2. ст. ст. 172-6 КУпАП  – неповідомленні Національного агентства з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані. Суддя Цікало 6 квітня цього року став власником автомобіля Mazda CX-5 2017 року випуску вартістю 740 тис. грн, але досі не повідомив НАЗК про суттєві зміни у своєму майновому стані.

Під час розгляду справи Цікало просив закрити провадження через відсутність складу правопорушення. Він стверджував, що сплатив лише перший внесок за авто у розмір 75 тис. грн (тобто суму, що є нижчою порогу для повідомлення НАЗК про суттєві зміни у майновому стані), а решту за нього сплатив банк. За словами Цікала, про придбання автомобіля в кредит він збирався поінформувати НАЗК у своїй щорічній декларації за 2017 рік. Натомість суттєві зміни у його майновому стані, на його думку, відбудуться лише після погашення кредиту, коли авто перестане бути предметом застави.

Суддя Мармаш ці аргументи Цікала відхилив, але побачив у матеріалах справи інші підстави для закриття провадження. У складеному у поліції протоколі про вчинення Цікалом адміністративного правопорушення дата його виявлення ідентична даті складення – 14 вересня 2017 року. Але усі відомості, на підставі яких був складений протокол, були отримані у квітні-травні цього року. 23 травня з Регіонального сервісного центру МВС у Львівській області на запит поліції надали необхідну інформацію та копії документів, що стали підставою для реєстрації Цікалом права власності на автомобіль.

Через це суддя Мармаш вирішив, що у поліції станом на 23 травня була «достатня інформація для висновку щодо вчинення особою адміністративного корупційного правопорушення», і тому датою виявлення правопорушення слід вважати 23 травня. При цьому суддя підрахував, що тримісячний строк для накладення адміністративного стягнення закінчився у серпні, і закрив провадження у справі.

До слова, суддя Цікало купує дороге майно у кредит не вперше. У своїй електронній декларації за 2016 рік суддя вказав, що з жовтня 2014 року є власником земельної ділянки та будинку у Винниках біля Львова, вартістю, відповідно, 453 тис. грн і 520 тис. грн. Будинок був придбаний, очевидно, у кредит на суму 520 тис. грн, який Цікало отримав того ж місяця у «ВіЕс Банку». У 2016 році суддя сплатив за цим кредитом трохи більше 131 тис. грн, а заробив – трохи більше 269 тис. грн, тобто майже половину свого доходу він витратив на погашення кредиту. Його дружина не працює, грошові активи суддя не декларував.

Антимонопольний комітет оштрафував підприємства «Плис» та «Плас» за змову на тендері з облаштування громадського простору на вул. Миколайчука у Львові. Адміністративна колегія львівського відділення АМКУ виявила, що подані учасниками тендеру документи настільки схожі між собою, що свідчать про змову підприємств та наклала штраф у розмірі 68 тис. грн з кожного підприємства. Про це повідомляє ZAXID.NET з посиланням на рішення колегії львівського відділення АМКУ.

Нагадаємо, як раніше повідомляли «НГ.Львів», у вересні 2016 року Шевченківська адміністрація підписала угоду з ПП «Плис» на облаштування громадського простору на території району за 2,8 млн грн.  Участь у торгах тоді взяли лише два підприємства – «Плис» та «Плас».

Засновницею фірми-переможця «Плис» була зазначена львів’янка Юлія Мальцева, а засновницею фірми «Плас» – 25-річна Наталія Білас, рідний брат якої Олег Білас є чоловіком Мальцевої. Він також відомий тим, що в минулому був старшим оперуповноваженим карного розшуку лінійного відділення в аеропорту Залізничного райвідділу міліції.

Сьогодні власником ПП «Плас» є Володимир Дида. Зміна відбулась лише у березні 2017 року.

На момент торгів, фірми були пов’язані не лише родинними зв’язками. Як з’ясували інспектори АМКУ в процесі перевірки документів, поданих на торги, частина з них готувалися в один день або навіть однією людиною. Наприклад, довідки з реєстру осіб, які вчинили корупційні порушення, від імені обидвох підприємств отримала одна людина; у запитах на отримання довідок з МВС про непритягнення до кримінальної відповідальності спільним є номер телефону, хоч особи вказані різні; довідки з банку про стан позичкової заборгованості підприємства отримали одночасно (час збігається до секунд). Загалом у Антимонопольному комітеті виявили 19 фактів, що вказують на змову цих підприємств.

Представники підприємств не визнали порушень і юристи фірми ще можуть оскаржити рішення АМКУ про накладання штрафу.

Личаківський районний суд Львова виправдав обвинуваченого у хабарництві колишнього начальника управління професійно-технічної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів та науки Львівської ОДА Мирослава Сороку. Ключові докази обвинувачення були визнані недопустимими.

Про це «НГ.Львів» стало відомо з вироку, оприлюдненого в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Cправу про обвинувачення Мирослава Сороки суд розглядав у підсумку тричі. Спершу 30 квітня 2013 року суд виніс виправдувальний вирок. Прокуратура його успішно оскаржила, справу відправили на додаткове розслідування і згодом вона знову потрапила до Личаківського райсуду.

12 грудня 2014 року суд визнав Сороку винним в отриманні хабара та призначив покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі. Проте у листопаді 2015 року апеляційний суд скасував цей вирок, і з квітня 2016 року Личаківський районний суд знову розглядав цю справу.

Мирославу Сороці інкримінували отримання €1000 хабара від підприємця Гліба Меліхова за сприяння в укладенні договорів тимчасового винайму приміщень у професійно-технічних навчальних закладах у Львові, а також за погодження в майбутньому документів, необхідних для укладення договору оренди приміщень на постійній основі. Йдеться про приміщення Ставропігійського професійного ліцею та Львівського ВПУ будівництва та комп’ютерних технологій, які підприємцю начебто були потрібні для зберігання фруктів.

Слідчі й прокуратура стверджували, що попередньо обумовлений хабар він отримав 16 лютого 2012 році у своєму службовому кабінеті.

30 жовтня суд виправдав Сороку, оскільки його участь у вчиненні злочину не була доведена. Ключові докази обвинувачення, зокрема, записи розмов між Меліховим та Сорокою, відеозаписи, протокол огляду місця події, речові докази (включно з грошима) були визнані судом недопустимими, оскільки були отримані незаконним шляхом.

На думку суду, поведінка Меліхова і його дії свідчать про те, що «працівники міліції не обмежились пасивним розслідуванням, а за допомогою свідка Меліхова підбурювали Сороку до отримання коштів».

До цього висновку суд прийшов з низки причин. По-перше, під час зафіксованих розмов з Меліховим Сорока не вимагав в нього хабар і не обіцяв створити перешкоди у скеруванні документів для підписання договорів оренди до Києва, якщо той не дасть йому хабар. Навпаки, Меліхов весь час повертався до розмови про те, що хоче «віддячитися» Сороці. По-друге, на відеозаписі з кабінету Сороки видно, що він не брав конверт з грошима у руки. По-третє, Меліхов їхав до Сороки в одному автомобілі з убозівцями та жартував з ними, як з давніми знайомими. Коли він запитав, що йому робити, коли Сорока не візьме гроші, то одна з осіб, що була в автомобілі, «виразилася в його адресу непристойно».

Суддя врахував також, що оперативно-розшукові заходи щодо Сороки убозівці безрезультатно проводили майже рік на підставі постанови Апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2011 року. У його кабінеті була встановлена прихована камера. 11 лютого 2012 року вона зафіксувала розмову Меліхова з Сорокою, але заяву до УБОЗу Меліхов написав лише 16 лютого – безпосередньою перед передачею грошей.

У суді скептично оцінили й версію слідства про те, що Меліхову приміщення були потрібні для ведення підприємницької діяльності. Під час суду з’ясувалося, що зареєстрований ФОПом Меліхов реальної діяльності не проводив, і після укладення тимчасового договору оренди складу у Ставропігійському професійному ліцеї це приміщення не використовував. Після затримання Сороки в Меліхова зник будь-який інтерес до використання як складів приміщень і цього ліцею, і училища. У 2013 році він виїхав до Росії і більше сюди не повертався.

Суд звернув увагу й на те, що явку з повинною Сорока подав під тиском убозівців «після порушення кримінальної справи та його затримання і утримання в УБОЗ ГУ МВС України Львівської області протягом доби без допуску захисника». Цей доказ суд теж вирішив вважати недопустимим.

Огляд кабінету Сороки проводили з порушеннями Кримінально-процесуального кодексу. Порівнюючи відеозапис огляду з текстом протоколу огляду, суд дійшов висновку: «Частина речей, які вилучені з кабінету підсудного, в тому числі біля 10 пляшок різних алкогольних напоїв у протоколі огляду не зазначені».

Покази Меліхова про обставини вимагання та отримання хабара Сорокою суд визнав «непослідовними та суперечливими між собою». Йдеться, зокрема про номінали банкнот, якими Меліхов начебто давав хабар Сороці. Під час судового засідання у жовтні 2012 році він говорив про 10 банкнот номіналом 100 євро, хоча у матеріалах справи йдеться про 20 банкнот номіналом 50 євро.

Адміністративна колегія Львівського обласного територіального відділення АМКУ розпочала розгляд справи про можливу змову на торгах двох львівських компаній – ПП «Львівдах» і ТОВ «Галицька магістраль», які були неодноразовими фігурантами розслідувань «Наші гроші. Львів».

Про це стало відомо з листа відділення у відповідь на скаргу наших партнерів – «Центру громадського моніторингу та досліджень», який допомагає ініціювати перевірки контролюючих органів.

Як повідомляли «НГ. Львів», «Львівдах» та «Галицька магістраль» змагались на торгах за замовлення 14 разів. Власник першої компанії Іван Кіцила та співвласник другої названої компанії Ярослав Олійник мають також інший спільний бізнес. Також раніше, у червні 2015 року «Галицька магістраль» вказувала однакову з ПП «Львівдах» адресу в м. Новояворівськ – вул. Привокзальна, 3, та згодом змінила юридичну адресу. Коли до замовників приходили лише ці дві компанії, їх пропозиції взагалі залишались незмінними.

Адмінколегія повідомила, що перевірятиме дві закупівлі, де ці фірми брали участь: поточний ремонт приміщень туберкульозних відділень Львівського регіонального фтизіопульмонологічного клінічного лікувально-діагностичного центру та поточний ремонт окремих місць даху головного корпусу Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні.

Також АМКУ після звернення «Центру громадського моніторингу та досліджень» розпочав розслідування закупівлі регіональною філією «Львівська залізниця» у ТОВ «ТК “Енергоінновації”» вогнестійких кабелів на 44,81 млн грн. Як повідомляли «НГ. Львів», сумарно на цій закупівлі залізничники переплатять понад 22 млн грн.

Пустомитівський районний суд повернув поліції матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності депутата Пустомитівської міськради Івана Сагана за невчасне подання електронної декларації.

Згідно з постановою суду, підставою такого рішення стало те, що протокол про адмінпорушення мають складати уповноважені особи НАЗК, а не поліція.

Саган, обраний до міської ради за списком БПП, мав подати електронну декларацію за 2016 рік до 1 травня цього року, але зробив це лише 18 серпня. Протокол про вчинення ним адмінпорушення, пов’язаного з корупцією (несвоєчасне подання електронної декларації, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП), склали у поліції 25 вересня. Свою вину у вчиненні правопорушення Саган у суді визнав.

Під час розгляду справи суддя Данилів побачив явну колізію між п. 1. ч. ст. 255 КУпАП, згідно з яким протоколи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, складають уповноважені на це посадові особи, зокрема, Національної поліції та НАЗК, та ч. 3 ст. 12 Закону «Про запобігання корупції». Згідно з останньою, «у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, уповноважені особи НАЗК складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду».

Цю колізію суддя вирішив на користь спеціального нормативно-правового акту, яким є Закон «Про запобігання корупції».

Оскільки Сагану ставили у провину несвоєчасне подання електронної декларації, тобто адміністративне порушення, пов’язане з корупцією, то суддя дійшов висновку, що складати протокол про його вчинення мають повноваження лише уповноважені особи НАЗК.

Варто додати, що суддя постановив повернути матеріали справи з протоколом «для належного оформлення» та поінформувати про це НАЗК.

Юрист та член правління ГО «Центр протидії корупції» Олена Щербан у коментарі «НГ.Львів» розповіла, що коли у 2014 році приймали Закон України «Про запобігання корупції», у парламенті не продумали практичних аспектів застосування ч. 3 ст. 12 Закону. За задумом законодавців, складанням протоколів мали б займатися уповноважені особи НАЗК, але оскільки Агентство не працює ефективно, то зараз цим займається поліція. Аргументацію судді Даниліва юрист ЦПК вважає «нормальною».

Крім того, на думку Олени Щербан, будь-які постанови про визнання осіб винними у вчинення адміністративного порушення, пов’язаного з корупцією, прийняті на підставі протоколів, складених поліцією, приховують у собі ризик успішного оскарження. Той, хто буде їх оскаржувати, може заявити про порушення свого права на справедливий суд та послатися на прецеденти Європейського суду з прав людини.

Арешти гектарів земель та врожаю великих сільськогосподарських компаній у Львівській області закінчуються судами над підставними особами, які не мають жодного відношення до аграрного бізнесу. Як виявилось в результаті нашого розслідування, це стається не просто так – на Львівщині роками діє міліцейська схема викачування грошей з великих аграрних підприємств області.

«Я попав на мільйон»

Для «Наших грошей. Львів» ця історія почалась випадково. Під час щоденного моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень ми наткнулись на цікаву судову ухвалу. 2 серпня цього року суд арештував майже 400 гектарів невитребуваних земельних паїв померлих громадян у Радехівському районі, які обробляла відома у Львові компанія «Барком» (ТМ «Родинна ковбаска»). На думку суду, обробляла компанія цю землю незаконно, відтак, арешт було накладено не лише на земельні ділянки, але й на вирощений урожай.

У цій справі слідче управління ГУНП у Львівській області продемонструвало небувалу швидкість розслідування, і вже 10 жовтня до суду надійшов обвинувальний акт. Втім до суду не потрапив ні директор, ні бухгалтер, ні будь-який інший працівник «Баркому». Підозра у захопленні землі впала на безробітного мешканця Золочева Анатолія Лісового.

У компанії «Барком» тривалий час ігнорували наш запит з проханням пояснити, яким чином судитимуть не пов’язану з ними людину, а тому ми поїхали в Золочів, в гості до Анатолія Лісового.

Коли ми їхали до Золочева, то вже підозрювали, що зустрітися нам доведеться не з місцевим Калиткою. Але дійсність виявилася ще сумнішою. З квартири на третьому поверсі «хрущовки» вийшла нетвереза жінка, яка сказала, що орендує квартиру Анатолія Лісового, а де живе він сам, вона не знає. Втім, почувши від нас словосполучення «земельні паї», нетвердим голосом попросила зачекати.

У цьому будинку в Золочеві живе Анатолій Лісовий

З квартири вийшов чоловік, який відразу присів навпочіпки та закурив.

Розмова вийшла щира. Майже. Ми не приховували, що журналісти, він також представився. Розповів, що саме він і є 34-річним Анатолієм Лісовим, який три роки тому вийшов із в’язниці і вирішив зайнятися сільським господарством.

– Я освободився недавно, розумієте. То було три роки назад, я сидів за хуліганку. То думав, може собі який бізнес придумаю. В мене був капітал, а тут мені знайомий підказав, що ті поля нікому не нужні. А я думаю, то чого не воспользоватись. Я ніколи раніше з тим справи не мав, то я собі для обробки полів найняв фірму, щоб вони переорали і засадили. Вони ту ні при чому. То я собі так подумав, що так можна.

Анатолій Лісовий

З інформації в судовому реєстрі можна зробити висновок, що найняв Анатолій Лісовий, не якесь дрібне фермерське господарство, а велику фірму «Барком». Він, щоправда, відмовився називати назву підприємства, як і суму угоди.

За словами Лісового, він садив ріпак і «ще щось там було».

– Ріпак садив, хотів на Польщу відправляти. Хотів собі бізнес трошки придумати. Але вийшло так, що пролетіло всьо. На тих полях так все і лишилось.

Виглядає на те, що Анатолію Лісовому не повідомили, що урожай «Баркому» суд таки дозволив зібрати.

Приблизно на 15-тій хвилині однотипного діалогу з фермером-невдахою, ми чесно зізнались, що вважаємо його підставною особою і хвилюємось за те, звідки він візьме понад півмільйона гривень, щоб оплатити шкоду, завдану державі.

– Ніхто мене не підставляє! Я сам собі. Просто мені предложили, що то нормальні гроші будуть, розумієте.

– Яку фірму ви наняли?

– Я не знаю, то треба читати.

– То ви не пам’ятаєте фірму, яку найняли?

– Там був такий, що занімався цим.

– Хто?

– Цього я вам не скажу. Діло в тому, що я сам влетів. І тут нічого не зробите. Або посадять, або штраф дадуть. Я знаю, то 700 чи до 800 тисяч гривень буде. Де буду брати? Я собі знаю де. Останні віддам, що маю. Я вже й так попав, якщо чесно, більш чим на мільйон.

Але, насправді, «попасти» Анатолій Лісовий мав би щонайменше на 6 млн грн, підрахував нам експерт. Вартість оброблення одного гектара землі – приблизно 15 тис. грн – посіяти, удобрити тощо. Відтак витрати на обробку 400 га, які Лісовий нібито обробляв за допомогою сторонньої техніки,  становлять щонайменше 6 млн грн.

«На мене повісили 500 тисяч штрафу»

Після цієї зустрічі ми вирішили проаналізувати всі судові справи про захоплення земель у Львівській області і виявили й інші випадки, коли арешт щодо великих аграрних компаній закінчувався вироками маловідомим людям. Вони не те що власної фірми не мають, а навіть підприємцями не зареєстровані.

Причому до суду потрапило ще двоє мешканців Золочева та його передмістя. Так, у лютому 2015 року засудили до штрафу в 3400 гривень тоді ще 28-річного Сергія Дрогобецького. У суді він підтвердив, що у 2014 році уклав з компанією «Агро ЛВ Лімітед» договір на посів цукрового буряка на понад 203 га у Радехівському районі, хоча ніяких документів на право використання цих земель не мав.

Так само, того ж року, 43-річний (на той момент) Тарас Дутка на суді підтвердив, що в 2014 році уклав з «Вінал Агро» договір підряду на посів озимого ріпаку, озимої пшениці, сої та ярого ячменю на 533,24 га у Жидачівському районі, хоча також документів на користування землею не мав. Дутка отримав 5100 грн штрафу.

Вже пізніше суди постановили стягнути з них збитки – загалом з обох понад 670 тис. грн.

Тож, ми знову поїхали в Золочів. З Тарасом Дуткою ми зустрілись з ним в селі Підгороднє, що фактично межує із Золочевом.

Його першою фразою, після того, як ми пояснили, хто ми і чого приїхали, було:

– Це все підстава! На мене повішали 500 тис. грн штрафу.

Далі він розповів, що два роки тому мав проблеми зі здоров’ям, переніс три операції та вліз через них у борги.

– Мені треба було борги віддавати. І тут до мене під’їхав Володимир Кудлак і запропонував гроші, за те, щоб підписав договір з фірмою та взяв на себе вину за те, що я сіяв поля. Він мені сказав, що то нічого страшного – адміністративна відповідальність та штраф. Я повірив, що нічого не буде, а мені гроші потрібні були. Він мені дав 30 тисяч гривень.

Тарас Дутка розповів, що йому заплатили 30 тис. грн, аби він взяв вину на себе

Посаду Володимира Кудлака Тарас Дутка називає на старий манер – «начальник ОБХСС». Але насправді він є старшим оперуповноваженим Управління захисту економіки у Львівський області.

За словами Тараса Дутки, «працює» оперуповноважений не сам, а разом зі своїм братом, Андрієм Кудлаком, який є начальником відділу Управління захисту економіки у Львівській області.

– Всім завідував його рідний брат, Андрій Кудлак, який працює в управлінні поліції у Львові і займається саме земельними питаннями. Оцей Андрій Кудлак возив мене в Жидачів на суд. На суді мені дали 5 тисяч гривень штрафу, які вони оплатили.

А пізніше Дутка отримав ще одну повістку до суду, цього разу – про відшкодування шкоди, завданої злочином, у сумі 531,5 тис. грн. Він не зміг з’явитися у суд, і справу розглядали без нього. Згідно з рішенням Жидачівського районного суду, він має заплатити за те, що з 2014 до 2015 року «незаконно користувався земельними ділянками без правовстановлюючих документів» площею 523 га на території дев’яти сільських рад Жидачівського району.

– Та я там в житті не був! В тій стороні не був! Знаю, що там такі поля, що дідько ногу зломить!

Щодо представників фірми «Вінал-Агро», то з ними Тарас Дутка зустрівся лише один раз – директор привіз договір на підпис, який оформили заднім числом.

Тепер із пенсії чоловіка щомісячно вираховують збитки, завдані державі. Понад півмільйона гривень штрафу він виплачуватиме ще довго.

Окрім того, виявилось, що Дутка знайомий із Сергієм Дрогобецьким із Золочева, який «захоплював» поля в Радехівському районі.

Сергій Дрогобецький живе в квартирі в цьому двоповерховому будинку. Сусіди повідомили, що його не має вдома

За його словами, з Дрогобецьким трапилась аналогічна історія. Втім сам засуджений у телефонній розмові не захотів повідомити нам всі подробиці.

«Поліцейський бізнес»

Юрій Одноріг, заступник директора компанії «Західний Буг» та голова громадської спілки «Аграрії Львівщини», пояснив як з’являються такі «фермери» (до речі, у жовтні суд наклав арешт на майже 628 га земель, позбавивши «Західний Буг» права на їх використання):

– Працівники управління захисту економіки «пробіглись» по сільрадам, взяли списки ділянок, які обробляє, скажімо, «Барком». Звичайно, там виявили ділянки, які розташовані на землях запасу і на землях померлих. Договорів немає – сільрада боялась заключати договори, бо прокуратура б за це притягнула до відповідальності. Відповідно рухають справу (відкривають кримінальне провадження – ред.), кличуть «Барком» і пропонують «порєшати». Потім знаходять в картотеці «ходака», який зізнається, що він ці землі обробляв та підписує угоду зі слідством. Вартість такої «угоди» приблизно 250-300 доларів за гектар землі, які фірма обробляла.

Ця ситуація стала можливою завдяки прогалинам в законодавстві. За словами Однорога, на сьогодні у Львівській області ледь не 50% землі, яку обробляють фермери та фермерські господарства, обробляють незаконно.

На початку 90-х років, коли розподіляли колгоспні землі, у Львівській області паї отримали майже всі селяни, не лише колишні колгоспники та колгоспні пенсіонери, але й працівники соціальної сфери. Наділи вийшли не надто великими, приблизно, по 2 га. Крім того, сільська рада залишала собі, так звані, землі запасу, для майбутніх потреб села.

На земельні паї селяни отримали сертифікати, які пізніше замінили на державні акти. На підставі цих документів можна укладати угоди з фермерами чи з господарствами. Переважно саме так і використовують паї – здають в оренду за ціною від 3 до 8% від нормативної вартості, приблизно 300-500 грн на рік.

Складніше із невитребуваними паями – ділянками, що належать вже померлим людям. Ці ділянки перейшли у спадщину. Але якщо спадкоємці не оформили спадщину протягом року з моменту смерті, то робити це треба через суд. Часто люди це не роблять, або через незнання, або через брак коштів. Ціна питання приблизно 5 тисяч гривень.

Якщо не зголосились спадкоємці, то ці землі повинні визнати «відумерлою спадщиною», так само через суд, та передати в комунальну власність. В реальному житті це відбувається рідко. А на полі з’являються такі собі «латки», на які складно оформити оренду, а обійти під час посіву неможливо. Як вихід, спадщину оформляють ті самі фермерські господарства, в рахунок оренди.

Щодо земель запасу, то їх можна передавати в оренду лише через аукціон. Для того, щоб виставити на аукціон, необхідно виготовити технічну документацію. З державного бюджету на це кошти не виділяли, а сільські ради тривалий час не мали, чи не хотіли витрачати. В результаті ці землі все одно здавали в оренду фермерам та фермерським господарствам, здебільшого, відповідне рішення приймали на сесії сільської ради. Тобто орендарі отримували землю офіційно, але, фактично, незаконно, адже аукціонів на оренду не проводили. Орендну плату, як стверджують представники фермерських господарств, вони сплачували так само за ставками 3-8% від оціночної вартості.

Приблизно п’ять років тому таку практику припинили через перевірки діяльності сільрад прокуратурою. Тому з’явився інший, майже законний спосіб, передачі в оренду земель запасу – сільради погоджували з податковою інспекцією надходження до бюджету і пропонували орендарям підписувати так звані «листи-розрахунки», за якими і сплачувалась оренда.

Заступник директора «Західного Бугу», визнає, що цей спосіб також не є офіційно законним, але наголошує, що говорити про самовільне захоплення землі не можна, адже плата за землю здійснювалась. На його думку, адекватним трактуванням ситуації є «неналежно оформлена документація», оскільки, не було проведено аукціону на оренду, що передбачено чинним законодавством.

Натомість правоохоронці трактують діяльність фермерів як «самовільне захоплення землі» та «нанесення шкоди державному майну». Коли сума шкоди перебільшує 80 тис. грн, відкривають кримінальне провадження. Відкрити його не складно – згідно з методикою розрахунку нормативної вартості оренди, достатньо обробляти 60 га таких земель.

– Це суто поліцейський бізнес! Аграрний бізнес розвивається і є прибутковим. На «айтішніках» вони не зароблять, бо складно розібратися в тому продукті, що вони виробляють, а тут все просто – є померлі, визнаємо, що це «відумерла спадщина», приходимо до фермера, який знає, як треба сіяти пшеницю, але не знає, від якої суми збитків починається кримінальна справа. І під гаслами наведення порядку з землею, люди просто заробляють, – говорить Юрій Одноріг.

За словами Однорога, «Західний Буг» не вступатиме в перемовини з поліцією: «Бо ми не захоплювали землю – ми платили сільрадам за оренду, в нас є відповідні листи і проплати. Будемо звертатися до суду, бо вже є судова практика, де суди визнають, що це не є самозахопленням, а використанням земельних ділянок з неправильно оформленим документами».

Він також переконаний, що за всією схемою з «наїзду на аграріїв» стоїть начальник Управління захисту економіки у Львівській області Руслан Галаз.

Заперечують усі

«Як правило ми з журналістами не спілкуємось, бо для цього у нас є ЦГЗ, і це їх робота спілкуватися, – сказав нам у коментарі начальник УЗЕ у Львівській області Руслан Галаз. – По-друге, постійно хтось стверджує, що ми беремо хабарі, бо ми займаємось роботою, а незадоволених дуже багато, коли ми людей виводимо на чисту воду. Тому я можу вам запропонувати зустрітися з працівником, який займається роботою з журналістами і поспілкуйтеся. Чи я створив схему? Ну про що ви говорите! Таке в природі неможливо!».

Володимир Кудлак, старший оперуповноважений управління захисту економіки підтвердив лише, що знає засуджених, і Дрогобецького, і Дутку, однак стверджує, що не розуміє, причому тут він: «Він (Дутка – ред.) недалеко від мене живе. Може, якась неприязнь до мене в нього є. І Дрогобецького, звичайно, знаю. Золочів – маленьке місто. Я чесно кажучи, не розумію, причому тут я».

«Чи вимагали у нас працівники поліції хабарі? Ні, не вимагали», – сказав керівник західного кластеру компанії «Agro Genereation», до складу якої входить «Вінал Агро».

«Ви ж розумієте, що ніхто не вимагає, – продовжив він. – Вони все роблять дуже акуратно, працюють в нормах законодавства, але вони також прекрасно розуміють, що жодних реальних підстав для порушення кримінальної справи немає. Але кримінально-процесуальний кодекс такий, що якщо в якогось умовного слідчого з’явилась якась підозра щодо якоїсь компанії, то на підставі підозри він може звернутися до суду і порушити кримінальну справу, і він починає слідство на підставі підозри».

Ростислав Михайлюк, директор «Вінал Агро», повідомив, що пригадує особу зі схожим іменем (мова йде про Тараса Дутку), якому надавали послуги з обробки ґрунтів: «Я не пам’ятаю точно, але щось таке було. Але давайте я зараз передзвоню до агронома і вам зателефоную». Більше Ростислав Михайлюк на зв’язок не виходив.

В свою чергу Олег Баран, співвласник «Баркому», пообіцяв таки надати коментар про історію його підприємства. Однак так і не сказав, коли.

Олександра Губицька, Наталя Онисько

Матеріал підготовлено за підтримки МФ “Відродження”