Підприємство «Західний реабілітаційно-спортивний центр» Національного комітету спорту інвалідів України 21 серпня за результатами тендеру замовило ТОВ «Лазер Кат» другу чергу будівництва реабілітаційно-спортивного корпусу за 42,49 млн грн. Про це повідомляють «Наші гроші».

Строком до кінця 2019 року замовили будівництво реабілітаційно-спортивного корпусу по вул. Рівних прав та можливостей, 1 у с. Яворів Турківського району Львівської області.

Виконають загальнобудівельні роботи, гідроізоляцію та облицювання чаш двох басейнів та компенсаційних ємкостей, влаштують інженерні мережі та тепловий пункт, а також придбають і змонтують систему підготовки води за 6,30 млн грн. і гірськолижний тренажер Proleski Pro2Dвиробництва ТОВ «Фірма Капітал-Трейд» Анатолія Питомця і Романа Пастушенка з комплектуючими за 2,62 млн грн.

За підсумковою відомістю ресурсів, природний рядовий пісок коштує 94 грн./куб. м, а гарячекатана арматурна сталь А-ІІІ періодичного профілю – 14 781 грн./т, що відповідає ринковим цінам (тут і далі тендерні ціни вказано без ПДВ і доставки).

Пластифікатор Idrokol X20 замовили по 147-158 грн./кг, тоді як на ринку його продають по 162 грн./кг.

Клей Cementkol K21 придбали по 12 грн./кг, хоча його ринкова ціна складає 14 грн./кг.

Цегла керамічна одинарна повнотіла М75 коштує 3 583 грн./тис шт.

Водночас ціни на бетон вказані без розподілу на відпускну ціну, вартість доставки та заготівельно-складських витрат. Так, кубометр бетону В15 10 мм М200  і менше коштує 1 268 грн., бетонів В7,5 М50 20-40 мм та В7,5 М150 20-40 мм – 1 691 грн., бетонів В20 М250 20-40 мм та В25 М350 20-40 мм без та з гідрофобною добавкою – 3 100 грн.

Гарантійний строк становить десять років.

Ціна угоди на дев’ять відсотків нижча від очікуваної вартості закупівлі в 46,55 млн грн.

Єдиним конкурентом було ТОВ «Будівельна компанія «Стройвектор» Валерія Романенка зі статутним капіталом 1 тис грн., яким керує Роман Гусак. Романенко також володіє ТОВ «Проектно-будівельна інвестиційна компанія «Мір Строй» з Геннадієм Сінчуком і Валерієм Ліщинецьким.

Обидва учасники не знижували ціну під час аукціону.

Столична фірма «Лазер Кат» на чолі з Олександром Сердюком, яка вперше виграла держпідряд, належить компанії «Лазеркат» (Угорщина).

Кінцевими бенефіціарами через ту є Шімета Дьордь і Міклош Бебіак. Останній у 2008-2012 роках бувчленом правління і фінансовим директором українського АТ «ОТП Банк», єдиним акціонером якого є угорська компанія «OTP Bank».

Також Бебіак з Андрієм Жилінським володіє київським ТОВ «Вок Аут», прописаним за адресою переможця – вул. Лабораторна, 8, кв. 1. Там само знаходиться ТОВ «БГ Груп» Жилінського, Віктора Сомова і Миколи Філімонова.

Нагадаємо, у червні 2016 року будівництво реабілітаційно-спортивного корпусу замовляли ДП «Судовий будівельно-експертний центр» Державної судової адміністрації за 30,55 млн грн.

Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації 13 вересня уклав договір з колективним підприємством “Центр комплекс” Львівської обласної асоціації інвалідів на виконання першочергових аварійно-відновлювальних робіт та реставрації замку-палацу в смт. Поморяни (Золочівський район). Сума договору становить 8,2 млн грн. Про це стало відомо з сайту Prozorro.

Згідно з технічним завданням, переможець очистить будівлю від дерев та кущів, укріпить фундамент, змурує зруйновані стіни, встановить тимчасові кріплення для віконних прорізів та залатає дах. Наразі замок знаходиться в аварійному та напівзруйнованому стані, збережено лише два двоповерхові корпуси та кругла кутова вежа.

Сучасний вигляд замку

Крім цієї фірми участь у торгах брали: ПП «Думна», ПП «Промтехімпекс» та ТОВ «Вест білдінг груп». Первинна (9,8 млн грн) та остаточна (8,2 млн грн) пропозиції КП «Центр комплекс» була найдешевшими. Ціна робіт є майже на 21% нижчою, ніж очікувана вартість. Згідно з розрахунковою ціною, витрати фірми на зарплату працівникам складуть 1,4 млн грн (17% від суми), а прибуток — 130 тис. грн (1,5%).

Колективне підприємство «Центр комплекс» належить Львівській обласній асоціації інвалідів Всеукраїнській організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України».

ПП «Думна» зареєстроване у Львові, а його одноосібним власником є Михайло Васильців.  Зараз кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Вест білдінг груп» є Наталя Тимрук-Середа, проте раніше фірма належала Світлані Гринкевич, Василині Пулик та Олені Сапізі, остання — дочка начальника Національної академії сухопутних військ Павла Ткачука.

Приватне підприємство «Промтехімпекс» належить Дмитру Романенку. Це друга участь компанії у публічних закупівлях. Раніше фірма отримала підряд на майже 200 тис. грн на ремонт котлів від «Львівської залізниці».

*найближчі до води

“Я сьогодні прийшов, і так кожна людина має прийти, і від сьогодні мати вільний доступ до води”, – заявив голова Львівської ОДА Олег Синютка у 2015 році, коли на найбільш популярному місці відпочинку – водоймі “Задорожнє” – активісти повалили паркани, які відгороджували доступ до пляжу.

Через два роки старі паркани не тільки відновили, а й набудували нових. “Наші гроші. Львів”, з’ясували, хто “мав в носі” заяви губернатора, і чому досі берег поділений на приватні пляжі.

****

З 27 серпня по 10 вересня 2015 року весь Львів спостерігав за поваленням парканів довкола озера Задорожнє у Миколаївському районі, яке в народі називають “Байкал”. Тоді, після показових руйнувань парканів Міхеілом Саакашвілі в Одесі, цей досвід вирішили повторити у Львові.

Голова ЛОДА Олег Синютка доручив “забезпечити вільний доступ та очистити всю територію від незаконних огорож на відстані 50 метрів до води”. Він навіть сам приїхав проінспектувати процес виконання доручення разом із тодішнім керівником львівської обласної поліції Дмитром Загарією та громадськими активістами. Щоправда, особисто парканів не ламав, але й іншим не забороняв.

Огорожі, зруйновані активістами, відновили. А тепер керівник департаменту екології та природних ресурсів Руслан Гречаник говорить, що законних підстав руйнувати паркани довкола озера нині взагалі немає, оскільки це і не озеро, а технічна водойма без затверджених прибережних смуг.

Для того, щоб захистити від загорож одне з небагатьох водоймищ довкола Львова, придатних для купання, необхідно затвердити так званий “паспорт”, а його чомусь розпочали виготовляти лише минулоріч. І досі триває процес погодження меж із сільрадами.

За цей час не зникли і таблички на в’їзді в одіозне кооперативне садове товариство “Цементник”, яке “володіє” східною частиною водойми – “Приватна власність КСТ “Цементник”. В’їзд та вхід по перепусткам”. Тут і шлагбауми, і високі паркани, які заходять аж у воду, та охорона.

Забудова в 50-метровій смузі водойми Задорожнє. Клікніть двічі, щоб відкрити у повному розмірі

Недоступною в деяких місцях залишається і частина західного берега водойми, зі сторони села Гонятичі, де прибережну смугу водойми віддали в оренду саме для облаштування пляжів. Більш того, цьогоріч тут розгорнули масштабне приватне будівництво.

***

Площа пляжу, який Миколаївська РДА передала в оренду колективному підприємству “Гові” на 15 років для влаштування зони відпочинку становить 5,62 га. Умовами договору передбачено, що “Гові” має забезпечити вільний доступ людей до водойми. Але значну частину цієї території “Гові” віддало в суборенду різним людям, деякі з яких вирішили відгородитись від усього світу.

“Після того, як ми судились, то розгородили доступ до води. Однак з часом деякі не дуже чесні суборендарі відновили загородження”, – каже Світлана Соколова, начальник юридичного відділу апарату Миколаївської РДА. За її словами, “Гові” не зобов’язане погоджувати передачу частин ділянки в суборенду.

Довідка: КП “Гові”. Створено у 1997 році. Засновниками є Андрій Гацков (70%) та Микола Ріжок (30%), який також є керівником підприємства. Андрій Гацков є чоловіком провідного спеціаліста ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області та співвласником будівельно-інвестиційної компанії “Оптіма”.

Із суборендарів, а таких є вісім, відгородила частина пляжу Громадська організація “Яхт-клуб “Вербіж”. Разом з пляжем огороджені і кілька ділянок, які були надані у приватну власність сільрадою.

Керівник та співвласник КП “Гові” Микола Ріжок говорити про паркани відмовився через хворобу. Ім’я заступника не назвав і поклав слухавку: “Я в лікарні, я не спілкуюсь. Їдьте на озеро, там шукайте”. Інший співвласник “Гові” Андрій Гацков лише розповів “НГ. Львів”, що паркани яхт-клуб встановив з міркувань безпеки на період будівництва.

Якщо вірити знімкам із супутників, розкішний будинок звели дуже швидко. Його добре видно навіть з іншого берегу водойми.

Власницею двох ділянок площею майже півгектара одразу за орендованим пляжем, на яких і ведеться масштабне будівництво, є 71-річна мешканка села Гаї Пустомитівського району Дарія Шуплат. Обидва наділи жінка отримала у подарунок у серпні минулого року.

Дарія Шуплат – людина не публічна. Про неї взагалі не має згадок в інтернеті. Однак її діти та інші родичі є більш відомими особами. Донька 72-річної власниці будинку Ірина одружена з Андрієм Дещицею, колишнім в.о. міністра закордонних справ, а тепер – послом України в Польщі. А син, Ярослав Шуплат, є одним із засновників згаданого “Яхт-клубу “Вербіж”.

Ще до жовтня минулого року він був одружений із директором департаменту – начальником управління МЗС Іриною Тибінкою. У 2016 році Шуплат також був співзасновником ТОВ “Рояр” разом з Романом Дошаком, свідчать дані YouControl. Нині жодних юридичних осіб, де б він був власником, в реєстрі нема.

Довідка: Громадська організація “Яхт – Клуб “Вербіж” зареєстрована у 2014 році. Засновниками вказано 8 осіб: Остап Шабаковський, Ярослав Шуплат, Назарій Туркоцьо, Ярослав та Андрій Малехи, Роман Михайлів, Роман Дошак та Юрій Іванчихін.

Серед засновників яхт-клубу є люди невідомі широкому колу, однак дехто вже засвітився в публікаціях “НГ. Львів”. Наприклад, Роман Дошак, Остап Шабаковський та Роман Михайлів. Останній також відомий із публікацій в ЗМІ, як власник будівлі львівського ресторану “Хутірець”, яку виконавча служба намагалась знести.

Як стало відомо “НГ. Львів”, мінімум двоє із засновників яхт-клубу, телефони яких вдалося знайти, вийшли з членів ГО. Наприклад, швагер посла Дещиці Ярослав Шуплат стверджує, що вже три роки не має відношення до яхт-клубу. А щодо розкішного будівництва на ділянках його 71-річної матері, то нічого розповісти не може. Так само він відмовився дати її телефон, бо мати хворіє.

Враховуючи, що зміна засновників ГО законодавством не передбачена, перелік дійсних членів цієї громадської організації може бути зовсім іншим. Ми спробували кілька шляхів, аби зв’язатись з актуальними членами “Яхт-клубу “Вербіж”, однак всі вони завершились невдачею. Тому, чи приберуть паркани, які відгороджують доступ до води, невідомо.

У попередніх публікаціях співзасновники яхт-клубу розповідали, що в 50-метровій зоні Задорожнього планують розвивати вітрильний спорт. Однак, враховуючи той факт, що забудова здійснюється на приватній землі з призначенням “присадибна ділянка”, бажаючих розвивати вітрильний спорт в “Яхт-клубі “Вербіж” не залишилося.

***

Навпроти пляжу розташовані менш доступні території, які охороняються статутом кооперативного садівничого товариства “Цементник”. Садоводів тут давно немає, але є багато бажаючих відпочивати подалі від гучного натовпу. Для цього і перегородили в’їзд на правий берег озера майже по всій його довжині.

Один із парканів, який відгороджує поселення “Цементника”

“Початково кооператив “Цементник” мав бути суто дачним будівництвом, однак бачимо, що там насправді розгорнулося житлове будівництво. Минулого року почали виготовляти паспорт водойми. Плануємо, що протягом 2-3 місяців документація буде погоджена. В 50-метровій зоні від води буде заборонено капітальне будівництво і огорожі. Потім будуть приписи, щоб забрали капітальні споруди та паркани в цій зоні. З тими, хто їх не виконає, будемо судитись”, – розповів “НГ. Львів” директор департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації Руслан Гречаник.

Довідка: На даний момент Задорожнє має статус технічної водойми, а відтак відсутні законні засоби тиску на тих, хто захопив прибережну захисну смугу. В ЛОДА обіцяють, що вже найближчим часом паркани стануть незаконними, а водойма матиме статус “загального користування”. Попередній паспорт водойми “Задорожнє” було виготовлено в 2010 році. Однак зі вступом в дію ЗУ «Про аквакультуру» в липні 2013 року він втратив чинність. Нова документація вже виготовлена, триває погодження з суміжними користувачами.

В основному паркани на березі зроблені із металевих сіток

Якщо чиновники справді перейдуть від слів до справ, то демонтувати паркани не буде особливо складно. По-перше, їх не так вже й багато. По-друге, більшість з них виготовлені з легкої жесті та металевої сітки. Проблеми можуть виникнути лише з однією капітальною спорудою – високим кам’яним парканом, що захищає приватність Василя Корди.

66-річний Василь Корда є співвласником родинної транспортної компанії «Транс-Тір Україна» та тестем заступника начальника відділу прокуратури Львівської області Олександра Теличка.

Колись Корда очолював “Миколаївське АТП” – підприємство Львівської обласної спілки споживчих товариств і був досить відомою у Миколаївському районі особою. Про нього неодноразово писали в місцевій пресі, наприклад, як про благодійника, який дав 18 кубічних метрів цементу для облаштування фундаменту дзвіниці в селі Стільсько в 40 кілометрах від Львова, де він володіє 2,3 га землі. Або про те як він тримав на дачі біля озера Задорожнє ручного вовка.

Однак більшість публікацій все ж стосуються того, що Василь Корда захопив ділянку на березі озера Задорожнє та збудував тут великий паркан. Зробив він це ще у 2004 році. Як повідомляли місцеві медіа, з ним тоді намагались боротися сусіди – інші члени КСТ “Цементник”. Вони звертались до різних компетентних органів з вимогою заборонити капітальне будівництво на березі.

Паркан тестя прокурора має висоту понад 2 метри

Миколаївська санепідемстанція наклала на Корду адміністративний штраф та зобов’язала його припинити самовільне будівництво, а Львівське обласне управління земельних ресурсів двічі притягувало його до адміністративної відповідальності.

Сьогодні це єдиний кам’яний паркан в прибережній смузі. Цікаво, що власність на будинки за цим парканом часто приписують одіозному генералу Тарасу Козаку. Саме під гаслами «будинок Козака» активісти під проводом нардепа Володимира Парасюка розбивали огорожу два роки тому – в кінці серпня 2015 року.

Така помилка у власності, ймовірно, зумовлена, тим, що Василь Корда давно працює на родину Тараса Козака – з 2002 року він є директором ТОВ “Бетонбуд”, що належить Богданові Козаку (рідному брату генерала) та Сергію Медведчуку, екс-керівнику львівської податкової.

Василю Корді належить не лише ділянка площею 12 соток під маєтком, він також на правах сервітуту (обмежене користування) має 19 соток. Саме ця ділянка обнесена кам’яним парканом.

Власний пляж огородила собі також 64-річна львів’янка Марія Драбик.  Згідно з відкритими реєстрами, вона не володіє жодним бізнесом, а раніше була бухгалтером в одному з відділень вже збанкрутілого “Правексбанку”.

Попри непублічність ім’я Марії Драбик неодноразово згадується в судових рішеннях. Здебільшого йдеться про майнові суперечки. Наприклад, приблизно рік тому Марія Драбик та її син Антон Драбик боролися в суді за узаконення прибудови до кафе в Городку, що у Львівській області. Навіть право на дачний будинок на березі озера також узаконювали через суд.

Нерухомість Драбиків. Вигляд із сусідньої ділянки

Щодо діяльності родини Драбиків та інших власників ділянок на першій лінії садового товариства, у серпні 2014 року було відкрито аж три кримінальних провадження “за фактом самовільного зайняття земельних ділянок в межах охоронюваної прибережної зони водойми Задорожнє”. Після їх об’єднання в одну справу,  у жовтні 2016 року, розслідування припинили “у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення”.

Закриття розслідування було зумовлено вже загаданою вище причиною – через відсутність паспорту водойми, оскільки офіційно територія озера Задорожнє належить до земель промисловості, а не водного фонду.

Лише у серпні цього року розслідування було відновлене. Як виявилось, “рішення про закриття кримінального провадження було прийнято передчасно”.

***

Без власних парканів не обійшлась і група львівських  “бізнесменів – будівельників – транспортників”. Вони відгородили північний берег. На даний момент тут активно триває будівництво. Наприклад, власник чотирьох ділянок загальною площею 0,59 га, Володимир Скречко ще у 2010 році коментував питання самозахоплення землі довкола озера місцевим журналістам. Тоді він представлявся як представник КСТ “Цементник” з питань безпеки та  охорони.

Володимир Скречко є співвласником будівельних та транспортних підприємств “Леобудсервіс” та “Дика орхідея-ЛТД”. Його бізнес-партнер по цих фірмах Ігор Сабат є власником сусідньої зі Скречком ділянки, де також на даний момент триває будівництво.

На цьому ж відтинку пляжу розташовано будинок одного з колишніх менеджерів “Миколаївцементу” Олександра Постоловського, який колись був керівником ТОВ “Миктранс”, підконтрольного цементному заводу.

Тут кожен відгородив собі частину пляжу

Відгородили пляж також будівельник Володимир Барбуляк, власник кількох транспортних підприємств Юрій Пиріг та помічник заступника голови Апеляційного суду Львівської області Віктор Скиба.

Вигляд ділянки Мар’яна Фучила у 2016 та 2017 роках

***

Без власного пляжу, однак з будинком і землею за контрольно-пропускними пунктами сховались й інші відомі люди. Наприклад, народний депутат від Блоку Петра Порошенка Ярослав Дубневич має на території КСТ “Цементник” будинок на 163,6 “квадрати”. А неподалік є будинок його менеджера Ігоря Артимка – директора компанії “Енергія-Новий Розділ”.

Біля яхт-клубу розмістився голова Миколаївського районного суду Володимир Павлів, який з братом ділять і ділянку, і будинок площею 175,9 кв. м. Отримали або купили наділи тут також суддя у відставці Олександр Яременко, дружина нардепа Миколи Кадикала Оксана, дружина заступника сільського голови Солонки Андрія Жиравецького. Або Михайло Адам, екс-депутат Миколаївської районної ради від села Стільсько. До 2010 року був директором із закупівель ВАТ “Миколаївцемент”. Сьогодні він є головою місцевого Товариства мисливців і рибалок.

Цей “замок” зводять на ділянці Сергія Антецького

Серед представників правоохоронних органів – син колишнього начальника Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України у Львівській області Любомира Сопільника. Ростислав Сопільник, який працює слідчим, володіє будинком на майже 168 “квадратів”. На одній вулиці з ним садовим будинком обзавівся і виконуючий обов’язки начальника регіонального сервісного центру МВС у Львівській області Олександр Плашовецький. Його дружина Наталія має дачу на 238,8 кв. м.

Будинком на озері володіє також Павло Блавацький, син колишнього нардепа від ВО “Свобода” Михайла Блавацького. Кілька років тому молодшого  Блавацького притягували до адмінстративної відповідальності за “дрібне хуліганство” – бійку у львівському нічному клубі Fashion Club. Тоді ж його батько заявляв, що це тиск на нього, оскільки інформацію про це розповсюдили колеги з іншого політичного табору.

Одне з місце, де все ще можна пробратись до води

Цей список не є вичерпним. Нам вдалося встановити більшість людей, які володіють землями навколо водойми. Однак не всіх – деякі ділянки не внесені на публічну кадастрову карту. Сільради ж відмовились надати інформацію посилаючись на те, що передали документи в архіви.

Незважаючи на велику кількість відомих прізвищ у списку, серед власників будинків навколо водойми є й люди маловідомі. Це чиновники місцевого рівня, лікарі, юристи, нотаріуси, бізнесмени. А тому чутки, що “все тут роздали суддям, прокурорам та нардепам” насправді не відповідають дійсності.

Довідка:

З метою охорони водойм від забруднень, а також, аби зберегти доступ прибережних територій для громадян, довкола водоймищ виділяють земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Для ставків площею менше 3 гектарів (малих водойм) ця смуга становить 25 метрів, якщо ж площа водоймища перевищує 3 га (середні водойми) – йдеться про 50 метрів. Для великих водойм прибережна захисна смуга може становити і 100 метрів. При цьому, якщо крутизна схилів довкола водойми перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Важливим також є те, що ці смуги встановлюються з урахування конкретних умов, що склалися.

Межі прибережних смуг і пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації (в межах населених пунктів).

Межі прибережних смуг миколаївського озера, розташованого за 40 км від Львова, не прописані ні у документації з землеустрою, ні у кадастровому плані земельних ділянок.

Додамо, у Миколаївській РДА зазначають, що КП «Гові» зобов’язувалось за власний кошт розробити детальний план території, включивши всі прибережні зони, якими вони користуються, а також прилеглу територію. У подальшому «Гові» мало винести розроблений план на громадське обговорення.

Зауважимо, як повідомили у Миколаївській РДА, землі довкола водойми досі не віднесені до земель водного фонду, а зачислені до категорії земель промисловості.

На землях водного фонду забороняється будівництво будь-яких об’єктів, крім берегоукріплення. Згідно зі ст. 61 Земельного кодексу, не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

За незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах Кримінальний кодекс України визначає відповідальність у вигляді штрафу (від 1700 до 5100 грн) або обмеження волі на строк до трьох років. А у випадку, якщо порушення спричинило тяжкі наслідки – обмеження волі на строк від трьох до п’яти років.

Наталія Онисько, Юлія Костюк

Матеріал підготовлено за підтримки Freedom House та ІМІ в рамках проекту “Incubating Independent Media and Civil Society in Ukraine“, що реалізовується за підтримки уряду Норвегії.

Дарина Шуплат, 71-річна мешканка села Гаї, завершує будівництво будинку на березі водойми Задорожнє в Миколаївському районі. Будинок звели дуже швидко – лише у серпні минулого року Шуплат отримала у подарунок дві ділянки загальною площею майже півгектара, на яких розташовано будинок.

Для будівництва огородили не лише територію приватних ділянок, а й прибережну смугу, та закрили вільний доступ до води. Закрита частина пляжу на правах суборенди належить громадській організації «Яхт-клуб «Вербіж», засновники якого раніше заявляли про намір розвивати на озері вітрильний спорт.

Дарія Шуплат – людина не публічна. Про неї взагалі не має згадок в інтернеті. Однак її діти та інші родичі є більш відомими особами. Донька 72-річної власниці будинку Ірина одружена з Андрієм Дещицею, колишнім в.о. міністра закордонних справ, а тепер – послом України в Польщі.

А син, Ярослав Шуплат, є одним із засновників згаданого вище «Яхт-клубу «Вербіж». Ще до жовтня минулого року він був одружений із директором департаменту – начальником управління МЗС Іриною Тибінкою. У 2016 році Шуплат також був співзасновником ТОВ «Рояр» разом з Романом Дошаком. Нині жодних юридичних осіб, де б він був власником, в реєстрі нема.

Він також стверджує, що вже немає відношення і до яхт-клубу. У коментарі «НГ. Львів» Ярослав Шуплат повідомив, що вийшов із засновників організації ще три роки тому. Він також не зміг нічого розповісти про будівництво, що ведеться на ділянках його матері.

Детально про те, хто обмежує вільний доступ до одного з не багатьох купальних водоймищ довкола Львова, читайте тут.

Західний офіс Держаудитслужби України підтвердив виявлені «Наші гроші. Львів» та їх партнерами «Центром громадського моніторингу та досліджень» порушення під час закупівлі діоксиду вуглецю Стрийським вагоноремонтним заводом.

Нагадаємо, у червні цього року завод за результатами торгів замовив у ТОВ «Сервісна компанія “Шеврон”» 800 т рідкого діоксиду вуглецю за 3,36 млн грн. Під час закупівлі замовник відхилив три дешевші від виграшної пропозиції, посилаючись на невідповідність вимогам тендерної документації. Зокрема, ТОВ «ЕйСіПі Україна» викинули через те, що «преамбула проекту договору не відповідала проекту договору згідно тендерної документації».

Проаналізувавши тендерну пропозицію вищезазначеного учасника, експерти виявили наявність лише незначної відмінності преамбули проекту договору, підписаного зі сторони учасника, та проекту договору, оприлюдненого замовником разом із тендерною документацією.

Преамбула договору не є його істотною умовою, незначна її відмінність від проекту договору не впливає на його зміст і може вважатись формальною помилкою. Таким чином завод неправомірно відхилив дешевшу тендерну пропозицію учасника ТОВ «ЕйСіПі Україна».

«Центр громадського моніторингу та досліджень» скерував звернення про виявлені порушення у Держаудитслужбу України, яка підтвердила їх. Замовнику також було рекомендовано розірвати договір та притягнути до відповідальності винних осіб.

Лише протягом першої половини вересня в системі публічних закупівель Prozorro з’явилось 35 угод на будівництво або капітальний ремонт  вуличного освітлення у Львівській області. Загальна сума договорів склала 10,9 млн грн, роботи за якими планують завершити до кінця 2017 року.

Джерелом фінансування в більшості випадків є місцеві ради, які отримали кошти на освітлення внаслідок перемоги в конкурсі мікропроектів місцевого розвитку від Львівської обласної ради. Загалом на конкурс було подано 1303 заявки, з яких 186 саме на проекти з освітлення.

Переважно йдеться про роботи в селах та селищах міського типу Львівської області. Більшість населених пунктів, де з’являться освітлені вулиці, розташовані в Старосамбірському, Жидачівському та Мостиському районах.

Найдешевшим є замовлення на поточний ремонт вуличного освітлення в селі Городищенське (Жидачівський район) — 39 тис. грн, найдорожчими будівництво нової лінії в селі Нижня Рожанка  (Сколівський район) та ремонт освітлення у Брюховичах (Львів) — 918 та 891 тис. грн відповідно.

Серед підрядників простежується виразна «географічну» вибірка. Так усі замовлення на роботи в Старосамбірському районі отримала приватна підприємиця Ганна Фем’як, мешканка Старого Самбора, а п’ять підрядів на роботи безпосередньо в Старому Самборі одержав мешканець району підприємець Василь Дмитришин.

Найбільшу кількість замовлень отримали ТОВ «Сапфір Інвест» (1,26 млн грн), ФОП Ганна Фем’як (1,93 млн грн) та ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» (3,38 млн грн).

Перелік робіт, їх вартість та підрядники:

Регіональна філія «Львівська залізниця» 18 вересня підписала договір на закупівлю гальмівних колодок з ТОВ «РКГруп» на 2,86 млн грн. Про це повідомляється на Prozorro.

Замовили 9 тисяч гальмівних колодок для моторвагонного рухомого складу типу «Ф», вартість за одиницю становить 317 грн. Варто зазначити, що така ціна є значно вищою, ніж загалом в аналогічних закупівлях. Було проведено сім тендерів з аналогічною специфікацією. В переважній більшості переміг ТОВ «Ніжинський дослідно-механічний завод» з пропозицією 214 грн за штуку. Таким чином ймовірна переплата у даній закупівлі становить понад 920 тис. грн.

Конкурентом на торгах виступило ТОВ «Хелікс пром». Обидві компанії виставили пропозиції, які повністю відповідали очікуваній вартості закупівлі й не зменшили їх навіть на копійку.

Раніше компанія «Хелікс пром» перемогла в тендері з найдорожчою пропозицією, де пропонувала акумуляторні батареї 6-СТ виробництва ТОВ «Мегатекс». Компанія-виробник ТОВ «Мегатекс» фігурує в ряді судових справ, зокрема, про ухилення від сплати податків та фінансування терористичних організацій.

Власником та директором ТОВ «Хелікс пром» є Леонтій Кокін. Фірма зареєстрована  рік тому у Києві, на складі, де «прописано» ще з десяток інших фірм. Раніше директором була Бражчук Даніела, яка є директором у ще понад 20 компаніях, які зареєстровані трохи більше ніж рік тому.

ТОВ «РКГруп» зі «статутником» у тисячу гривень належить Сергію Гараничеву. Згідно з Prozorro, у Львівській області підприємство отримало замовлень на загальну суму понад 10,2 млн грн. Усі п‘ять закупівель стосувались обладнання для залізниці, й у кожній з них єдиним конкурентом переможця було ТОВ «Хелікс пром».

У Галицькому районному суді Львова вчора, 21 вересня, відбулося засідання у справі про обвинувачення т. в. о. заступника начальника Львівської митниці Юрія Борисова. Мова йде про справу щодо регулярних зборів хабарів керівництвом митниці у своїх підлеглих.

Юрій Борисов (фото із соцмереж)

Борисова затримали 19 січня 2017 року на отриманні хабара у $5 тис., які були лише першою частиною хабара на загальну суму $15 тис. Обвинувальний акт у цій справі з обвинуваченням Борисова передали до Галицького районного суду ще у травні цього року.

Під час засідання 21 вересня захисник Борисова просив суд визнати недопустимими деякі докази, зокрема, щодо прослуховування та стеження за підсудним. Прокурор попросив часу на підготовку відповіді. Відтак, суддя Віталій Стрельбицький погодився перенести засідання. Також під час засідання суд задовольнив клопотання прокурора про продовження відсторонення Юрія Борисова від виконання посадових обов’язків до 20 листопада.

Як з’ясували «Наші гроші. Львів», кримінальне провадження щодо зборів хабарів було відкрите 14 червня 2016 року за заявою активіста ГО «Львівський автомайдан оновлений» до військової прокуратури Львівського гарнізону.

У заяві йшлося про те, що начальник Львівської митниці Левко Прокіпчук, його заступники Володимир Шокало та Андрій Тодощук разом з керівниками митних постів «систематично отримують неправомірну вигоду від підлеглих працівників». Справу спочатку розслідували у Львові, проте 1 вересня 2016 року заступник військового прокурора Західного регіону Євген Білоусов своєю постановою передав її слідчим військової прокуратурі Тернопільського гарнізону.

З ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 2 вересня випливає, що під час досудового розслідування вже до цього моменту встановили, що Станіслав Сцісловський, начальник митного поста «Краковець» та Орест Кобрин, заступник начальника митного поста «Рава-Руська», як довірені особи керівництва Львівської митниці, а саме Прокіпчука, Шокала і Тодощука, «щомісячно (у період з 1 по 5 число кожного місяця) отримують від підлеглих працівників, а також інших співробітників Львівської митниці ДФС неправомірну вигоду».

Того ж дня слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду відмовив у задоволенні усіх клопотань військового прокурора Тернопільського гарнізону про проведення обшуків за місцем реєстрації митників, у житлі, що належить їхнім родичам та у деяких автомобілях, якими вони користувалися.

У пізніших ухвалах слідчих суддів у цьому кримінальному провадженні Прокіпчука, Шокала і Тодощука вже не згадують. Натомість, у них фігурує т. в. о. заступника начальника Львівської митниці Юрій Борисов.

Військова прокуратура Західного регіону повідомила «НГ. Львів», що матеріали відносно ряду службових осіб Львівської митниці із даного кримінального провадження було виділені в окреме провадження.

І Прокіпчук, і Тодощук також фігурують також у матеріалах іншого кримінального провадження, відкритого 10 березня 2017 року після того, як їхній колега Володимир Шокало зустрівся з військовим прокурором Львівського гарнізону Владиславом Савинцем та підполковником поліції Бобровим. Тоді Шокало запропонував їм хабар у $40 тис. для уникнення кримінальної відповідальності – його, а також Прокіпчука і Тодощука.

Як повідомляли «НГ. Львів», 28 серпня суд засудив Шокала до штрафу у розмірі 8500 грн. Причому розмір хабара зменшився у чотири рази, було змінено статтю ККУ на більш м’яку, немає також згадок про Прокіпчука і Тодощука. За версією обвинувачення, свідка Савинця й обвинуваченого Шокала, хабар був вручений задля непритягнення до кримінальної відповідальності лише його самого.

Франківський районний суд Львова задовольнив клопотання адвокатів Юрія Гольця, екс-начальника управління житлового господарство Львівської міської ради, про зменшення розміру застави та повернув «решту» заставодавцю.

Нагадаємо, 17 листопада 2016 року начальника управління ЖКХ Львівської міськради затримали працівники військової прокуратури за підозрою в отриманні хабара. Затримання відбулось під час передачі Гольцю 80 тис. грн представником фірми «Лембуд» за сприяння в укладенні угоди на ремонт будинку за кошти місцевого бюджету. Це була друга частина хабара – перші 10 тис. грн він отримав ще 13 вересня 2016 року у приміщенні Ратуші.

Правоохоронці також встановили, що чиновник регулярно отримував «відкати» за сприяння в укладанні договорів на роботи з капітального ремонту у Львові. Сума «відкату» становила 5-8 % від суми підряду.

19 листопада 2016 року Шевченківський суд Львова арештував Гольця та встановив заставу у розмірі 2 млн грн. Екс-начальник управління спробував оскаржити суму застави, але безрезультатно. А вже 3 грудня він сплатив 2 млн грн та вийшов із СІЗО.

Суддя Світлана Мартьянова прийшла до висновку про можливість зменшення застави з огляду на аргументи захисту про те, що Юрій Голець вже вісім місяців «бездоганно виконує покладені на нього судом обов’язки». Йдеться про те, що він не чинив перешкод кримінальному провадженню та з’являвся на всі виклики слідчого та суду.

Суд також вважає, що застава у розмірі 2 млн грн є неспівмірною з сумою хабаря у 90 тис. грн. Крім того, згідно з законом, розмір застави для особи, яка вчинила тяжкий злочин, становить 20 – 80 мінімальних заробітних плат, тобто 134,72 тис. грн. Саме до такої суми і зменшили заставу для Юрія Гольця.

Решту суми, а це 1,87 млн грн, суд постановив повернути заставодацю. В даному випадку – це львів’янка Наталія Натальченко. Чому саме вона вносила заставу і які стосунки пов’язують її з Юрієм Гольцем, встановити не вдалось.

Пропозиція переможця торгів на капітальний ремонт центральної алеї та прилеглих територій парку «Замарстинівський», з яким Департамент містобудування Львівської міськради планує укласти угоду, не відповідає кваліфікаційним вимогам тендерної документації. Це виявили експерти «Центру громадського моніторингу та досліджень. Окрім того, тендерний комітет зобов’язаний відмінити закупівлю.

У 2016 році у Львові вперше запровадили громадський бюджет: механізм, який надає можливість кожному жителю брати участь в розподілі коштів місцевого бюджету через створення проектів для покращення міста та голосування за них. Одним з найбільших проектів, які мали б бути реалізовані в 2017 році, став проект реконструкції Замарстинівського парку Львова.

Так, перший тендер на капітальний ремонт центральної алеї та прилеглих територій парку «Замарстинівський» департаментом містобудування Львівської міської ради було розпочато 26 липня 2017 року, але через подання на тендер тільки однієї пропозиції ТОВ НВО «Облсількомунгосп» торги не відбулися.

Наступна спроба провести закупівлю відбулась 11 серпня. До участі в аукціоні було подано три пропозиції: ТОВ «Арка-Пік», ТОВ НВО «Облсількомунгосп», ТОВ «Еліт Спорт Груп». Переможцем аукціону стало ТОВ «Арка-Пік», яке пропонувала виконати роботи за майже 8 млн грн, однак пропозиція цього товариства була обґрунтовано відхилена через невідповідність кваліфікаційним вимогам.

8 вересня тендерний комітет Департаменту містобудування визнає переможцем тендеру ТОВ НВО «Облсількомунгосп» та приймає рішення укласти з ним договір.

Однак, здійснивши перевірку тендерної пропозиції «Облсількомунгосп», експерти Центру встановили, що вона не відповідає кваліфікаційним вимогам тендерної документації. Учасник не надав бухгалтерську довідку для підтвердження наявності власних машин, механізмів та техніки на балансі підприємства, а також не надав копії наказів про призначення на трьох працівників, зазначених ним у відповідній таблиці тендерної пропозиції.

Також експерти Центру перевірили і тендерну пропозицію останнього учасника – ТОВ «Еліт Спорт Груп». І їхня пропозиція не відповідала вимогам тендерної документації.

Відтак тендерний комітет зобов’язаний відхилити тендерні пропозиції учасників ТОВ НВО «Облсількомунгосп» і ТОВ «Еліт Спорт Груп» як такі, які не відповідають кваліфікаційним критеріям, установленим у тендерній документації, а також, відповідно, має відмінити дану закупівлю.

Експерти Центру скерували відповідні звернення в Державну аудиторську службу з вимогою перевірити наведені порушення та, у випадку підтвердження, відмінити дані торги.

Як повідомляли «Наші гроші», у 2013 році «Облсількомунгосп» «розіграв» торги зі знайомою компанією на реконструкцію колишнього санпропускника під амбулаторію за понад 1 млн грн. Також компанія отримувала велике замовлення на реконструкцію парку–пам’ятки садово-паркового мистецтва у Моршині. У 2015 році це будівництво подорожчало до майже 30 млн грн.

Основними власниками ТОВ НВО «Облсількомунгосп» є Іван Кіш, Любов Мороз та Орест Гойсак. Згідно з даними YouControl, у 2017 році фірма отримала держзамовлень на майже 19 млн грн, у 2015 – 29,7 млн грн, у 2014 – майже 12,7 млн грн.

Володимир Шокало (фото kurs.if.ua)

Заступник начальника Львівської митниці Володимир Шокало, у справі про обвинучення якого суд виніс вирок 28 серпня, був звільнений з посади за угодою сторін. Про це стало відомо з відповіді в.о. Львівської митниці на запит «Наші гроші. Львів».

Володимира Шокала звільнили за наказом від 18 липня 2017 року, згідно з яким управління фінасування, бухгалтерського обліку та звітності також має провести повний розрахунок з ним з урахуванням відпрацьованого часу та ЗУ «Про відпустки». Протягом 2015-2017 рр. у Шокала залишилось 36 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки та 22 дні невикористаної додаткової відпустки у 2016-2017 рр.

Нагадаємо, Володимира Шокала затримали 17 березня 2017 року, коли він передав хабар у розмірі $40 тис. військовому прокурору Львівського гарнізону Владиславу Савинцю за закриття кримінального провадження щодо виявлених фактів щомісячних поборів з підлеглих. Однак у вироку від 28 серпня, згідно з яким заступник митниці був засуджений до штрафу у розмірі 8500 грн, вказано, що розмір хабара становив вже $10 тис. У документі не повідомляється, яким чином сума зменшилась в 4 рази. Так само прокуратура відмовилась це пояснити.

Окрім суми хабара також була змінена стаття ККУ. Суд визнав Володимира Шокала винним у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 369-2 КК (наданні неправомірної вигоди службовій особі за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави), що допускає м’яке покарання у вигляді штрафу. Натомість, підозру про вчинення злочину йому оголошували за іншою статтею – ч. 3 ст. 369 КК (надання неправомірної вигоди службовій особі, що займає відповідальне становище), якою передбачає покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років.

У справі про щомісячні побори з працівників митниці фігурують й інші особи з керівного складу. Наприклад, заступник начальника Львівської митниці Андрій Тодощук.

Його також звільнили з посади з формулюванням «за угодою сторін» 4 вересня цього року. Копію відповідного наказу в. о. голови Державної фіскальної служби Мирослава Продана «НГ. Львів» отримали від Львівської митниці у відповідь на запит. У тексті наказу, датованого ще 27 липня цього року, йдеться, що підставою для звільнення є заява самого Тодощука.

4 вересня Андрій Тодощук подав до НАЗК свою електронну декларацію перед звільненням. Як випливає з цієї декларації, за період з 1 січня по 4 вересня 2017 року він мав ще одну роботу – доцента кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності НУ «Львівська політехніка». Крім того, займається спортивно-громадською діяльністю – він є членом ГО «Асоціація футзалу Львівщини». Як повідомив Gal-info, Тодощук навесні очолив футзальний клуб «Євробуд-КМ». У червні 2017 року його також обрали членом президії Асоціації, яку, до речі, очолює Мирослав Хом’як.

Андрій Тодощук (фото з Facebook)

На момент звільнення Тодощук мав три, подаровані йому у 2015 року, земельні ділянки загальною 0,1137 га в дачному кооперативі «Сигнал-люкс», що розташований між вулицями Пасічна та Медової печери у Львові, користувався квартирою матері у Львові. Його дружина Лілія Тодощук, згідно з декларацією, має у власності квартиру у Львові, а також земельну ділянку (з 2010 року), господарську будівлю площею 130,3 кв. м (з березня 2017 року) та 50% котеджу на 297,5 кв. м (з 2015 року) на території еко-курорту «Ізки» у Міжгірському районі Закарпатської області.

До 2016 року їй також належали ще одна ділянка та будинок в Ізках площею 148,23 кв. м, які вона продала за приблизно 920 тис. грн.

Цікаво, що Лілія Тодощук підприємницькою діяльністю не займається з 2005 року. Натомість, нею займається з грудня 2014 року співвласник котеджу Степан Рудейко (1935 року народження), який має основний вид діяльності «Надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна». Лілія Тодощук за 2015 рік не декларувала ніяких доходів, а за 2016 рік вказала, окрім доходу від продажу нерухомості, зарплату у 17,2 тис. грн та банківські проценти у сумі приблизно 9,8 тис. грн. За неповний 2017 рік дружина екс-митника отримала загалом 14,8 тис. грн зарплати, процентів і страхових виплат.

Щодо інших осіб з керівного складу Львівської митниці, які фігурують в судових ухвалах справи, то «НГ. Львів» скерували інші запити на отримання інформації. Про результати повідомимо згодом.

Галицький районний суд визнав винним депутата Львівської обласної ради Богдана Гагалюка у несвоєчасному поданні електронної декларації та оштрафував його на 850 грн. Про це стало відомо з постанови суду, опублікованої у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

12 вересня цього року Галицький районний суд розглянув матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності у присутності самого порушника. Суддя Радченко визнав винним голову депутатської фракції НРУ у Львівській обласній раді Богдана Гагалюка у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (несвоєчасне подання електронної декларації до НАЗК) попри те, що захисник Гагалюка посилався на закінчення строку притягнення депутата до відповідальності. Гагалюк своєї вини під час розгляду справи не визнав, неподання декларації пояснив «збігом обставин».

Свою щорічну електронну декларацію до НАЗК Гагалюк подав лише 20 травня 2017 року, хоча мав би це зробити до 1 травня. Від моменту складення протоколу про вчинення Гагалюком адміністративного правопорушення (30 травня 2017 р.) до дня засідання (12 вересня 2017 р.) справді минули більше трьох місяців. Згідно з ч. 3 ст. 38 КУпАП притягнути будь-кого за вчинення правопорушення за ч. 1. ст. 172-6 КУпАП можна протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Суддя вирішив не брати до уваги цей аргумент захисника, оскільки, дійшов висновку, що депутат умисно затягує розгляд справи не з’являючись до суду.

Як раніше повідомляли «НГ.Львів», у липня поточного року суд навіть задовольняв клопотання прокуратури про примусовий привід депутата на засідання. Але його він також проігнорував через «поважну» причину – відпустку.

Визнання винним у цій справі означає для Гагалюка внесення його до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Через це його, наприклад, не приймуть на державну службу.

У своїй електронній декларації за 2016 р. Гагалюк вказав два автомобілі, п’ять земельних ділянок площею 300 кв.м. кожна у селі Конопниця (Пустомитівський район), по одній квартирі у Львові та Києві.

Депутат також має акції «Укрсоцбанку», частки у статутному капіталі VBI GROUP Sp. z o. o. (Катовіце, Польща) та Nemzetközi Befektetési Holding Kft (Мішкольц, Угорщина).

До слова, у VBI GROUP одним з його партнерів є Ігор Цейтлін, колишній начальник департаменту ЖКГ Львівської ОДА, який на цій посаді успішно просував на державних тендерах ТОВ «Західенергомонтаж», частку в якому «скинув» напередодні призначення на держслужбу. Згадана угорська компанія здає в оренду комерційну нерухомість в офісно-житловому комплексі Macropolis у Мішкольці.

Гагалюк не вказав у своїй електронній декларації невелику частку (8%) у статутному капіталі ТОВ «Інкомтранс», директором якого він є. Ця частка раніше належала помічнику народного депутата Ярослава Дубневича Ростиславу Молоку. Іншою співзасновницею є мати депутата – Зіновія Гагалюк.

У готівці Гагалюк тримає 650 тис. грн, 118 тис. доларів, 85 тис. євро, 50 тис. швейцарських франків, 85 тис. британських фунтів. На рахунках у чеському  Raiffeisen Bank – 27 тис. євро. А також кредит у «Ві Ес Банку», який він взяв у 2008 році на суму близько 1,8 млн грн.

У 2016 р. депутат отримав дохід від продажу нерухомого майна – майже 5 млн грн, подарунок від своєї матері – 270 тис. грн., дохід від оренди у майже 26 тис. грн. Гагалюк продав свою частку (50%) у статутному капіталі ТОВ «Львівська теплоенергетична компанія» Наталії Іськів за номінальною ціною у 25 тис. грн. Другим співзасновником ТОВ залишається Ігор Цейтлін.

Відділ капітального будівництва та інвестицій Червоноградської міської ради 22 вересня уклав угоду про будівництво технологічної лінії міських очисних споруд на 14,75 млн грн з ТОВ «ХоСаРо». Про це повідомляється в системі електронних закупівель Prozorro.

Згідно з документацією конкурсних торгів, роботи з будівництва III черги технологічної лінії утилізації шламів (осадів) від очищених стічних вод повинно завершитися до 31 грудня 2017 року.

Згідно з кошторисною документацією фірма отримає від даного підряду прибуток у розмірі 29 тис. грн. На заробітну платню працівників передбачено 167 тис. грн, а на устаткування 10,5 млн грн.

Єдиним конкурентом на торгах виступило ТОВ «Градобуд-Престиж», що зареєстроване у селі Верхнє Синьовидне (Сколівський районе) та належить Василю Загородному та Андрію Яцурі.

Це підприємство вже не вперше конкурує з «ХоСаРо» – у серпні поточного року ці фірми брали участь у торгах на реконструкцію складських приміщень у Брюховичах за 85,37 млн грн.

ТОВ «ХоСаРо» зареєстрована у Львові та належить Володимиру Мазуру (10%) та Володимиру Хомі (90%). Також це підприємство є одним з засновників ТОВ «Укрінвестбуд», де підписантом є Михайло Політило — начальник департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської облдержадміністрації.

Крім того, Володимир Хома володіє контрольним пакетом акції «Львівського автотранспортного підприємства -14630», яке є одним з п’яти фірм, що обслуговує міські маршрути.

З початку 2017 року, за даними Prozorro, «ХоСаРо» отримало шість підрядів на загальну суму 150,70 млн грн.

Служба автомобільних доріг у Львівській області уклала угоду на поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О141101 Стрілки – Ушковичі на ділянці км 0+000 – км 2+000 з ПП «Альфабудсервіс» за 3 млн грн. Про це повідомляється в системі електронних закупівель Prozorro.

Два кілометри дороги між селами Стрілки та Ушковичі (Перемишлянський район), відремонтують до кінця 2017 року за кошти додатково виділені з обласного бюджету.

Згідно з кошторисом, підрядник отримає прибуток у розмірі 42,98 тис. грн, а зарплата працівників за цей період становитиме – 278,9 тис. грн. Основні витрати під час ремонту дороги підуть на матеріали –1,95 млн грн.

Для «Альфабудсервіс» це перший досвід ремонту дороги – досі фірма спеціалізувалась, здебільшого, на ремонтах покрівлі будинків. А підряди отримувала від Залізничної та Шевченківської районних адміністрацій міста. Крім того, фірма відома тим, що два роки тому отримала підряд на облаштування першої у Львові зупинки громадського транспорту з туалетами за 3,39 млн грн.

До речі, тоді єдиним конкурентом на торгах виступило ПП «Тіроль». Цього разу, ці фірми також конкурували лише між собою. Різниця між їх пропозиціями склала лише 3 тис. грн.

Власником та директором ПП «Альфабудсервіс» є львів’янин Юрій Гонтар. За даними Prozorro, з початку 2017 року фірма отримала 4,99 млн грн державних підрядів, з урахуванням даного тендеру.

ПрАТ «Львівобленерго» 22 вересня 2017 року уклало угоду на роботи з технічного переоснащення ліній з ТОВ «Львівенергоавтоматика» на 1,5 млн грн. Про це повідомляється в системі електронних закупівель Prozorro.

Згідно з угодою, фірма здійснить переоснащення ліній КЛ-0,4-10кВ для стандартного приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж ПрАТ «Львівобленерго». Всі роботи будуть виконані до кінця 2017 року.

Ще у травні 2017 року ТОВ «Львівенергоавтоматика» належала 33-річній львів’янці Марії Мацевко. Сьогодні власником записано 32-річного Володимира Ліщинського який раніше був зазначений як директор підприємства. Тобто, він є номінальним директором та власником фірми. Додатковим доказом цього є те, що лише два роки тому Ліщинський шукав роботу інженера-електрика з посадовим окладом у 8 тис. грн.

ТОВ «Львівенергоавтоматика» є одним з підприємств афільованих з ТОП-менеджментом ПрАТ «Львівобленерго».

В розслідуванні «Велика родина «Львівобленерго», в якому «НГ.Львів» аналізували розподіл коштів підприємства, ми виявили, що 70% з понад півмільярда гривень на потреби підприємства (переоснащення, модернізацію обладнання тощо) розподіли між собою чотири бізнес-групи, напряму чи опосередковано пов’язані з топ-менеджерами акціонерного товариства.

Ми виділили чотири бізнес-групи, одна з яких належала Марії Мацевко. Крім «Львівенергоавтоматики», це ще дві фірми з дуже схожими назвами – «Львівелектромережпроект», «Львівенергомережпроект». З квітня 2016 по травень 2017 року ці три підприємства отримали понад 100 контрактів від «Львівобленерго» на загальну суму 21,18 млн грн.

Цікаво, що ТОВ «Львівелектромережпроект», за даними Youcontrol кілька днів тому також змінило власника – тепер це 33-річна Ірина Гофер, уродженка села Великі Передримихи (Жовківський район).

Новий формальний власник торгово-розважального центру «Victoria Gardens» Петро Бігун, який став таким в результаті рейдерської атаки, цього року отримав у подарунок квартиру у Києві і взяв нібито у борг 1,85 млн грн від генерал-майора СБУ часів Януковича. Про це повідомляють «Наші гроші».

Нагадаємо, 22 вересня ТРЦ «Victoria Gardens» повідомив про другу рейдерську атаку, у результаті якої новим «власником» ТОВ «Фенікс-Капітал», яке управляє ТРЦ «Victoria Gardens», став Бігун Петро Анатолійович, а «директором» – Оджаклі Айтач (звільнений у грудні 2016-го колишній директор підприємства). Перша рейдерська атака була у червні.

Напередодні захоплення торгового центру, Петро Бігун у квітні оформив на себе квартиру по вулиці Михайла Донця у Києві площею 86 кв м, яку отримав в подарунок від невідомого. Через місяць на цю ж квартиру були внесені дані щодо договору іпотеки, виданого 18 травня. Як свідчить витяг з реєстру нерухомості, того дня Бігуну позичив 1,85 млн грн Дмитро Білоус. Гроші Бігун має повернути у листопаді 2018 року.

Позичальник генерал-майор Дмитро Білоус у часи Януковича працював заступником начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ. Також відомо, що у 2009-2010 роках він перебував на посаді замначальника управління СБУ у Закарпатській області. Місцеві журналісти писали про участь Білоуса у приватизації історичного комплексу «Корона» в Ужгороді за заниженою на 10 млн грн ціною.

Сам Петро Бігун родом з міста Дудинка Краснодарського краю РФ. Відомо, що раніше він працював на посаді слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури міста Києва.

Із судового реєстру відомо, що 7 квітня у Голосіївському райсуді Києва зареєстрували кримінальне провадження проти Петра Бігуна, звинувативши його у службовій підробці. Згідно з обвинувальним актом, працюючи слідчим у прокуратурі Києва, Бігун складав завідомо неправдиві клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів.

Угоду про визнання винуватості сторони уклали ще 31 березня. Згідно з нею, суд визнав Бігуна винним, однак на підставі ст. 75 ККУ звільнив від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно з даними реєстру МВС, у серпні 2016 року Петро Бігун зареєстрував право власності на автомобіль «Mercedes-Benz» S500L 2005 року випуску, а у грудні – в стані алкогольного сп’яніння потрапив у ДТП. Суд визнав Бігуна винним, однак, провадження у справі закрили через закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Нагадаємо, рейдерські атаки на ТРЦ «Victoria Gardens» відбулись у червні і вересні шляхом зміни засновників у ТОВ «Фенікс-Капітал», яке і володіє найбільшим торговим центром Західної України.

Зміни до установчих документів «Фенікс-Капіталу» вносила державний реєстратор Київської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Анастасія Петрик. Вона ж фігурувала у минулорічній історії довкола корпоративного конфлікту ТОВ «АПА “Агросвіт”», як державний реєстратор Київської обласної філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень».

Перша атака на ТРЦ відбулась 23 червня, і відзначилась не лише змінами в держреєстрі, а й акціями фізичного впливу. На той час, згідно з договором, ТРЦ повинна була охороняти фірма «Альфа Безпека» (договір діяв до 15 серпня 2017 року).

Як повідомляли «Наші гроші», вказана у ЄДР адреса Петра Бігуна – м.Київ, вул. Генерала Тупикова, будинок 31/2, корпус А. Це колишній відомчий гуртожиток. Таку ж адресу прописки у протоколі зборів «Альфа Безпека» показав директор охоронного агентства Сергій Оніщенко.

У свою чергу ТОВ «Охоронна компанія «Альфа Безпека» заснована вихідцем із Львівщини Леонідом Матейком. Фірма прописана в Києві по вул. Полтавській, 10, офіс 237. Це приміщення у лютому 2015 року купив Михайло Купранець, батько заступника Голови Нацполіції – начальника Департаменту захисту економіки НПУ Ігоря Купранця.

Cлужба автомобільних доріг у Львівській області уклала 22 вересня з ПП «МП Сантехмонтаж» договір на поточний середній ремонт дороги Угринів – Старгород у Сокальському районі, що веде до пункт пропуску «Угринів-Долгобичув». Про це повідомляється в системі електронних закупівель Prozorro.

Сума договору 944 тис. грн. За ці гроші на усіх шести кілометрах дороги, згідно з технічною специфікацією, до 31 грудня цього року мали б провести планування узбіч автогрейдером, на окремих ділянках – ямковий ремонт ін’єкційно-струменевим методом, а на інших – ямковий ремонт гарячою асфальтобетонною сумішшю товщиною 5 см з розламуванням та без розламування старого покриття.

З цих 944 тис. грн на ремонт 500 тис. грн виділили зі свого бюджету Хоробрівська сільська рада, якій підпорядковане село Угринів. Інші джерела фінансування будуть визначені окремою додатковою угодою до договору.

Єдиним конкурентом у ПП «МП Сантехмонтаж» було ПП «ДАКО Плюс», яке контролюють народні депутати Богдан та Ярослав Дубневичі. Під час аукціону фірми не знижували своїх цін. До слова, ціна, запропонована переможцем, була лише на 787 грн нижчою від ціни «ДАКО Плюс».

ПП «МП Сантехмонтаж» з Нововолинська бере участь у публічних закупівлях ще з 2000-х років. Раніше, підприємство займалося реконструкцією та будівництвом теплових мереж, реконструкцією водозаборів та водопровідних мереж, ремонт доріг, вулиць, а також приміщень комунальних і державних установ.

З початку 2017 року фірма уклала 40 угод на суму 11,35 млн грн, з них 21 угоду підприємство підписало з місцевими замовниками, підпорядкованими Нововолинській міській раді. Цікаво, що засновник та директор ПП «МП Сантехмонтаж» Анатолій Коптюк в інтерв’ю інтернет-виданню «Буг» розповів, що міський голова Нововолинська Віктор Сапожніков є його сусідом з дитинства.

Разом з тим, 8 червня поточного року щодо службових осіб «МП Сантехмонтаж» було відкрито кримінальне провадження Нововолинським міським судом за ознаками злочину, передбаченого ч. 2. ст. 191 КК (розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем).

Слідчі місцевого відділення поліції під час досудового розслідування встановили, що службові особи ПП «Мале підприємство Сантехмонтаж» під час виконання робіт з реконструкції теплової мережі в місті Нововолинськ «здійснили розтрату бюджетних коштів», використовуючи замість нових труб з попередньою ізоляцією старі».

На місцевих виборах 2015 року власник підприємства Анатолій Коптюк балотувався до Волинської обласної ради від БПП «Солідарність».

Широко відомим Коптюк став ще у 2013 року, коли за повідомленням ІА «Волинські новини», у липні 2013 р. Коптюк кілька разів вдарив місцеву громадську активістку та журналістку Наталію Камишнікову, яка чинила опір демонтажу бетонних плит навколо пам’ятника воїну-прикордоннику та Вічного вогню у Нововолинську. Демонтажем цих плит займалося ПП «МП Сантехмонтаж». За словами Камишнікової, робітники, виконуючи команду Коптюка, спробували покласти одну з плит на її ногу.

Госпрозрахунковий відділ капітального будівництва при Стрийському міськвиконкомі 20 та 22 вересня 2017 року уклав три угоди на ремонт різних об’єктів з ТОВ «Комунальник 1» на загальну суму 2,34 млн грн. Про це повідомляється в системі електронних закупівель Prozorro.

Фірма здійснить низку капітальних ремонтів в місті Стрий (Львівська область): тротуару по вул. Виговського (від вул. Грабовецької до в/ч А-2847 ) в Стрию за 243, 79 тис. грн; внутрішньодворового проїзду по вул. Січових Стрільців, 20 а, 20 б за 715,65 тис. грн та капітальний ремонт вул. Грушевського за 1,38 млн грн. Всі роботи планують завершити до кінця 2017 року.

ТОВ «Комунальник 1» працює виключно зі структурами Стрийського міського виконавчого комітету. За даними Prozorro, з початку 2017 року товариство отримало від міських структур 38 підрядів на загальну суму 15,45 млн грн.

Як раніше повідомляли «НГ.Львів» власником «Комунальник 1» є Андрій Іськів, який одночасно працює на посаді директора ТОВ «Євроасфальт», власником якого є Василь Васькович – директор Стрийського міського комбінату комунальних підприємств. Це міське комунальне підприємство є одним з основних замовників для ТОВ «Комунальник 1». Лише з початку року фірма отримала від нього 7 замовлень на 3,68 млн грн.

Крім того, Васькович віддав три замовлення стрийському підприємцю Віталію Мниху, який користується мобільним телефоном доньки Васьковича Соломії Пак, що також періодично бере участь у торгах від Комбінату.

А від колег по виконкому, Госпрозрахункового відділу капітального будівництва, фірма, яку контролює Васькович, отримали з початку року 12 підрядів на 9,2 млн грн. До речі, відділ провів з початку року всього 31 торги на суму 17,09 млн грн. Відтак, «Комунальник 1» освоїв більш ніж половину бюджету.

ЛКП «Львівводоканал» 22 вересня уклало угоду з київським ТОВ «ІН-ПРЕМ» на закупівлю 933 комплектів загальнобудинкових лічильників води з радіомодулями та 5 терміналів збору даних. На загальну суму : 7,47 млн грн. Про це повідомляється в системі електронних закупівель Prozorro.

Водоканал закупив лічильники марки Sensus словацького та німецького виробництва для труб різного діаметру, а саме – 854 комплекти лічильників для водопровідних труб з номінальним діаметром від 15 до 40 мм, 79 промислових турбінних лічильників для труб з номінальним діаметром 50 мм і 5 терміналів для збору даних від цього ж виробника. Замовлені 854 комплекти повинні складатися із самих лічильників, технічної документації до них, радіомодулів PulseRF HRI-A3 з робочою частотою 868 МГц та автономним живленням.

Найдорожчий комплект – лічильник Sensus 420PC на трубу з номінальним діаметром 40 мм з радіомодулем PulseRF HRI-A3, гайками, прокладками та штуцерами, коштуватиме «Львівводоканалу» 7,45 тис. грн за штуку без ПДВ. Приблизно такою ж є ціна цього лічильника і згідно з прайсом словацького продавця.

У грудні 2016 р. «Львівводоканал» вже купував у ТОВ «ІН-ПРЕМ» лічильники, проте інших моделей. Єдиним винятком є промислові турбінні лічильники з вбудованим радіомодулем Sensus MeiStreamRF 50/50, які купили тоді і купують зараз. У грудні минулого року вони коштували дешевше: 10,22 тис. грн за штуку без ПДВ, а тепер – 10,98 тисю грн  Що, ймовірно, зумовлено знеціненям гривні відносно євро.

Термінали для збору даних SIRT, що працюють на частості 868 МГц, «Львівводоканал» отримає за ціною у 28, 48 тис. грн за штуку без ПДВ.

Цікаво, що у січні 2017 р. один такий термінал «ІН-ПРЕМ» продало «Кременчукводоканалу» за 79,8 тис. грн з ПДВ. У Словаччині такий термінал коштує 695 євро, тобто приблизно 21, 55 тис. грн.

Єдиним конкурентом на торгах від Львівського водоканалу у ТОВ «ІН-ПРЕМ» було ТОВ «НВП «Центр енергообліку», так само з Києва. Під час аукціону фірми не знижували своїх цін. Ціна, запропонована переможцем, була лише на 21, 5 тис. грн нижчою від ціни конкурента. Засновником ТОВ «ІН-ПРЕМ» є сумчанин Олег Лукаш.

До аукціону не допустили ТОВ «Теплосвіт-Львів», що належить мешканцям села Зубра (Пустомитіський район) – Оксані Шкутяк та Анатолію Шкутяку. Тендерний комітет «Львівводоканалу» забракував пропозицію через відсутність у пакеті документів двох довідок.